“Коні не винні?”: еротична символіка коня в українському фольклорі

Ориґінальною гранню образу коня  в українському фольклорі є його еротична символіка. В одній із так званих “еротичних” казок, варіант якої побутував на Поділлі в середині XIX ст., персонажі – пані та її прислужник – розмовляють поміж собою метафоричною мовою, в якій прутень зветься “конем”, піхва – “колодязем”, тож, відповідно, і статеві зносини образно описано як напування коня.

Часто символ коня набуває еротичного забарвлення у весільних піснях:

Да давали коням гречку,

Як їхали по дівочку,

А тепер сочевицю –

Везем молодицю.

Етнографи зафіксували весільний обряд, коли молодий із боярами їде по наречену, мати у вивернутому кожусі виходить на поріг і обсипає всіх вівсом, а один із бояр тим часом обводить коня навколо діжі.

У купальській пісні співається:

Ой на Купала, на Івана

Там скакав коник під гречкою,

А за ним Василь з вуздечкою:

– Не скачи, коню – загнуздаю,

А ввечері ще й осідлаю.

Та й поїдемо до Марини.

Вона купайла прибирає,

А мене молодого дожидає.

Вона свічечки засвічує,

Свого Василя дожидає…

У ліричних піснях напувати або пасти коня – ознака найбільшої довіри до милого:

Ой ти, місяцю, я зіронька ясная,

Ой ти, парубок, я дівчина красная.

В вишневім саду я тобі коня пасла.

Ой пасла, пасла – звечора до півночі,

Упала роса на мої карі очі.

Не так на очі, як на русую косу,

Серце парубче – віночка не доношу…

“Козак і вірний кінь” Зураб Мартіашвілі, 2011

Фольклорні сюжети розмаїті… Одна дівчина “взяла коня за вудила, по подвір’ячку поводила”. Інша каже: “А я свому миленькому коня напуваю”. Проте буває, що парубок просить: “Дівчино моя, напій мя коня”, а вона не погоджується:

Не напою, бо ся бою,

Не твоя жона.

Деякі козаки вміють наобіцяти “золоті гори”, такі пропонують:

Дівчино моя, сідай на коня,

Та й поїдем в чисте поле, до мого двора,

А в мому дворі – штири світлиці,

Ще й п’ятая світличенька – для миленької…

Найчастіше дівчата відмовляються, кажучи:

Козаченьку мій, коли б я твоя –

Взяла б коня за шовковий повод та й напоїла…

“Козак коня напував, люба воду брала”. Юліуш Коссак, 1889

Польський лінгвіст Януш Анусєвіч, аналізуючи етнокультурну символіку “коня”, показує на прикладах народної творчості поляків, що образ коня має також досить потужний еротичний символізм. Цей домашній улюбленець символізує палке бажання, чоловічий статевий орган, тобто є чоловічим символом. Але водночас, за твердженням дослідника, коневі у польському фольклорі притаманні й такі риси як демонічність, мудрість, вірність. Учений також запевняє, що ставлення людини до коня в народних творах завжди є позитивним, що свідчить про спорідненість польського та українського народного світогляду у відображенні символічного значення зооморфного образу.

Отож, із образом коня і польський і український фольклор пов’язуює уявлення про кохання, милу дівчину, бо саме кінь є свідком почуттів і переживань козака. Дівчина, віддаючи честь своєму коханому, перш за все піклується про його коня:

… Взяла коня за повода,

А милого за рученьки.

Повела коня в станицю,

А милого у світлицю.

Дала коню овса, сіна,

А милому меда, вина.

“Купання коней” Олексій Зайцев, 2005

У багатьох народів кінь символізує плодючость, мужність та сильну владу. Він є давнім знаком циклічного розвитку світу явищ, посланцем богів. Кінь означає як життя, так і смерть. У шаманській традиції – це перевізник душ та поховальна тварина.

В аналітичній психології кінь – це інтуїтивне пізнання. Восьмикопитні або безголові коні зафіксовані в міфології та обрядах германських та японських “чоловічих спілок” та асоціюються із сексуальною енергією, поривами бажань.

З психоаналітичної точки зору кінь є архетипом чоловічого початку – Анімусу, як його назвав Карл Густав Юнг. Анімус є і в чоловікові, і в жінці, оскільки все у світі створене за принципом гармонії.

В ідеалі кінь уявляється гарним, майже прекрасним, сильним і енергійним, з ним хочеться повзаємодіяти: покататися, погладити. В цьому образі відображається ставлення до свого “внутрішнього мужчини”, якщо воно позитивне, то відсутні й труднощі, пов’язані зі своєю статтю.

Які асоціації у вашій уяві викликає образ коня?

“Купання червоного коня”. Кузьма Петров-Водкін, 1912

Якщо кінь уявляється прив’язаним, худим, замореним і сумним, то, імовірно, що чоловічий початок придушується особистістю, його сила і творчий початок не приймаються. Якщо в óбразі захотілося нагодувати коня, від чого він почав змінюватись на краще, це означає, що психотерапевтичний вплив реінтеграції цього архетипу відбувся.

Іноді кінь може бути ворожим, злим, агресивним, який викликає страх і бажання втекти. Це свідчить про негативний стереотип щодо чоловічого, як руйнуючого і нестримного. Чоловіче лякає, відповідно не вдається реалізувати безумовно позитивний потенціал цього початку.

Катання на коні – символічне поєднання і прийняття чоловічого початку. Для чоловіка – це володарювання і керування своєю мужністю, для жінки – це можливість довіритись, віддатись чоловікові.