Поганий Львів і хороший Варламов

Нещодавно в Україну навідався відомий в певних колах блогер-урбаніст Ілля Варламов. Він здійснив візит до Львова і написав про це місто два огляди: «Поганий Львів» і «Хороший Львів». Не знаю, чому саме в такій послідовності, але надіюсь, що автор зробив це, аби завершити свій опис саме на позитивній ноті (в що, звісно ніхто не повірить після прочитання самих заміток).

Отже, якось випадково торкнувся цієї теми в колективі, і єдине що змогли сказати про цю особу люди, так ��е те, що після прочитання його попередній творчих здобутків, відпало бажання таке читати взагалі. Ну, тут вже кожен нехай вирішує для себе сам, але я хотів би розглянути саме його огляд міста Львів, адже він свіжесенький, з пилу-жару – лише сьогодні опубліковано другу частину.

Отже, про нехороший Львів Варламова у пості «Плохой Львов».

Я розумію, що блогер, то не історик і не працівник державного телебачення, тому йому може бути присутній певний суб’єктивізм, проте, чесно кажучи, стійке враження, що він ніякий не урбаніст, а звичайнісінький шовініст, виникає від початку читання. Тож, Варламов, чи Кисельов? Одразу кидається в очі третє речення:

Из-за европейского исторического центра львовяне почему-то считают себя настоящими европейцами, в отличие от жителей других украинских городов. Это, конечно, обыкновенный снобизм. До европейцев львовянам идти столько же, сколько и жителям Донбасса.

Твердження не лише викликає певний сумнів, адже історично і сам розвиток міста і саме формування населення відбувалось іншим чином, аніж на тому самому Донбасі. Не маю на меті казати нічого непозитивного про мешканців Донбасу, чи Сходу України, але останні не дуже сильно поспішають в Європу, а навіть більше дивляться у протилежний бік, як показали останні події. А от мешканці Львова більше пізнали європейської цивілізації і більше відчувають ту культуру доброї старої Європи, яка до болю в кістках лякає пересічного східняка своєю содомією і загниванням. Це не прояви снобізму, це простий факт, що випливає з соціологічних досліджень про відвідування українцями іноземних держав.

 

Я абсолютно не хотів би опускатись до політики, і тим більше ділити єдину країну на своїх і чужих. Просто, ми дійсно трохи різні. Коротко про різницю між Львовом і Донбасом сказав у своєму відеоблозі луганчанин, кому цікаво подивіться коротке відео.

 

Чтобы в этом убедиться, достаточно выехать за пределы исторического центра и посмотреть на спальные районы, где и живет большинство горожан. Удивительно, но современный Львов ничем не будет отличаться от Владимира или Твери

Дуже цікаве твердження, особливо якщо згадати, що ті спальні райони нам набудували ті самі «совєти», що і у Твєрі. Хоча ми їх на свою землю ніколи особливо і не запрошували. Якби вони нас не «визволили» свого часу, то ми б уже давно… просто подивіться на Польщу.

 

львовяне жутко обидчивые. Попробуй скажи, что Львов строили не древние украинцы, тебя сразу на столбе повесят.

Не знаю звідки береться такий дивний погляд на мешканців цього міста, але всім відомий факт, що Львів будували різні народи у різні епох:6 і німці, і австрійці, і поляки, були архітектори з Італії і інших європейських держав. Потім трохи додали архітектурних шедеврів хомо-совєтікус, а тепер вже будують українці – подивіться на новобудови, досить непогано виглядає.

Далі йде не зовсім зрозумілий опус про «рагулів», яких начебто вигадали львів’яни, щоб на них спихнути всі біди. Дійсно у Львові є багато комунальних проблем, як то поганий стан доріг у дворах будинків, одвічна проблема з паркуванням, низька культура водіїв та інші проблеми, проте, такі «вигадані рагулі», які роблять реальні погані вчинки, є у кожному суспільстві у більшій чи меншій кількості. А те, що у Львові їх не вважають нормою, вважають чимось огидним і ганебним, і навіть для такої поведінки вживають колоритне слово, свідчить лише про неприйняття більшістю цивілізованого населення таких принципів поведінки у даному соціумі. Тому, іронія автора абсолютно недоречна.

Далі пачка фотографій неправильно припаркованих автомобілів, а також згадка про нехороших таксистів, що теж очікують клієнтів на тротуарах. Така проблема дійсно у Львові є, і вона досить гостра. Пов’язано це частково із особливостями міської інфраструктури і вузькими вулицями, а також зосередженістю ключових транспортних потоків в історичній частині Львова, а частково це низька відповідальність водіїв перед законом і невисокий рівень їх культури. Проте, свідомі львів’яни активно з цим проводять боротьбу. Зокрема, своїми силами встановлюють обмежувачі на тротуарах, а також подають скарги в районні адміністрації і звертаються самостійно в ДАІ.

 

Во Львове сделали велодорожки, про них поговорим в Хорошем Львове завтра. В некоторых местах дорожки идут по центру улицы, это очень странно и небезопасно.

Хороший урбаніст мав би знати, що вело доріжка на Січових Стрільців, яка розташована між смугою для автомобілів та кінцевою зупинкою маршрутних автобусів, спроектована і споруджена за перевіреними прикладами сучасної європейської інфраструктури. Хороший урбаніст.

Далі – вбиті тротуари в деяких місцях, пішоходи на велодоріжках, поганий стан асфальту на прибудинкових територіях. Це дійсно проблеми, але все не стоїть на мертвій точці, Рим теж не за один день будували.

 

Со времен распада Союза во Львове мало что ремонтировали.

Дуже даремно урбаніст не поспілкувався із людьми на своїй зустрічі, вони би мали розповісти, що після виходу із кризи у 2008 році, у Львів прийшов період реконструкцій і ремонтів. Зокрема, капітально відремонтували усі магістральні вулиці (Городоцька, Чорновола, Липинського, Хмельницького, Стрийська, Наукова та інші.), а загалом оновили і реконструювали більше 50% вулиць, і привели в порядок всі вулички історичного центру. Найбільшого розмаху  ремонтні кампанії сягали під час підготовки міста до ЄВРО-2012, проте дуже складні роботи проводилися і в кінці 2012 року, і весь 2013, навіть зараз, під час війни, ремонтні роботи продовжуються. Більше враження, що за останні 5 років, у Львові відремонтували більше ніж за весь радянський період. Совєти ж тільки будували нове, а ремонтувати не вміли впринципі – хіба позакатували всю бруківку в асфальт, що тепер необхідно всі вулиці відновлювати.

 

Денег нет.

Це підпис до фото якогось газону, який розїздили мешканці ближнього будинку. Так то не грошей нема, то треба лопатою все перекопати і відгородити щоб не паркувались.

 

Далі, в якомусь дворі, автор фотографує якусь пісочницю, яку змайстрували самі мешканці, і видає її за «дитячий майданчик». Несолідно. У Львові дуже багато хороших і оновлених дитячих майданчиків, особливо за останні роки був у цьому прогрес. В тому числі і майданчики за гроші спонсорів. Львів узагалі дуже гарно співпрацює в цьому плані із різними установами, цікавий приклад для урбаніста. Якщо його знайти.

Далі ще трохи фоток недоліків, переходи, самобуд, рекламні вивіски, літні тераси кафе. Це дійсно все проблемні речі. Тут двох думок бути не може. Дуже влучно підмічено, за що дякуємо Іллі – тут ще цілий шмат роботи для активних містян.

Чтобы насолить москалям, во Львове улицу Лермонтова переименовали в улицу Джохара Дудаева. Какие-то провинциальные комплексы.

Тут просто без коментарів. Навіть не знаю, що сказати… текст как-то по-дєбільному напісан.

К счастью, Львов город небогатый, денег хватило только на одно уродливое здание в центре. Иначе, как в Москве, все бы загадили стеклянными коробками. Здесь Львову можно только позавидовать.

Якось дуже часто автор намагається вбити всім в голову думку, що у Львові грошей нема і що всі тут бідні. Загалом, не набудували скляних коробок, бо в центрі немає їх де будувати. А де є місце, там вже набудували.

Ну на цьому, автор завершив розповіді про поганий Львів, а я почав очікувати на наступний допис із серії, аби дізнатись який же тоді Львів, коли він хороший? І тут почалося ще цікавіше…

Серія друга. «Хороший Львов»

Виявляється, що Львів, який увійшов в топ європейських міст, рекомендованих для туристів у 2014 році (причому такі рейтинги Львів підкорює не вперше), автор вирішив похвалити досить скромно:

Все довольно мило, но компактно. Исторический центр на уровне среднестатестического европейского райцентра. Одного, ну, максимум двух дней с головой хватит, чтобы обойти все.

Дуже цікаво, а автор був у середньостатистичному європейському райцентрі, і якщо так, то в якому? Однак про те, що історичний Львів занесено до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, автор скромно промовчав. Або не знав, як кожен професійний урбаніст.

Чесно кажучи, твердження про те, що Львів можна обійти за 2 дні, або й за один, мене дуже здивувало. Гадаю, що цілий день би зайняли лише відвідини Високого замку, а також Кайзервальду або Шевченківського гаю, а інший весь би пішов на тур по кнайпах нетверезими ногами! А може, автор дійсно зайвого хильнув?

 

Далі серія фоток, підписаних «Красота», «Прекрасно», «Непогано», і таке інше. Може якусь збірку епітетів йому подарувати? Ну, очевидно, писати про погане, Варламову краще виходить.

 

Хотя и есть над чем работать. Говорят, во Львове очень крутой мэр, который, несмотря на отсутствие бабла, много делает для города.

Дуже цікаво! Мер у Львові звісно ж далеко не святий, як і кожен політик, і не так вже аж він сам все робить. Ну а якби не крав, то зробив би більше. Ну але все залежно від того, з ким спілкувався автор, коли отримав цю інформацію. Адже у Львові на такі зустрічі ходять і палкі фанати міського голови. Ну і ви ж не забули, що Львів дуууже бідний? Повторюю: бі-дно-та!

Во Львове есть трамваи, уже поэтому Львов не может быть плохим.

І не посперечаєшся. Урбаністично.

Далі кілька фото, переважно без підписів узагалі.

Отдельная тема во Львове с ресторанами. Во Львове нельзя просто так взять и открыть ресторан с хорошей кухней. Самое главное идея. Без хорошей легенды ресторан во Львове не открывается. Тут должна быть либо пыточная, либо логово бандеровцев, либо машина на крыше. Оформление, костюмы официантов, атмосфера это главное. Кухня второстепенна. То есть на вкусовых впечатлениях от блюд тут почти никто не заморачивается. Хотя кормят вполне достойно, на 4-ку. Но самое главное цены. Во Львове все реально стоит копейки. То есть хороший кофе доллар-два, борщ 5 долларов, хорошее мясо 10.

Дуже цікаво, а в якому саме ресторані був Варламов? Ну тут все просто «пыточная» «Бернардинський дворик», «логово бандеровцев» «Криївка», «машина на крыше» «Дім легенд». Ті, хто показував автору Львів не заморочувались і показали розкручені туристичні три кнайпи, дотого ж всі вони мають одного власника. Ну і працюють переважно на туристів (особливо Криївка), і якість кухні там не найкраща тепер. А от ресторації із смачною кухнею і ще цікавішим колоритом залишились поза увагою. Проте, думаю, що несмачну кухню можна зустріти менш ніж у 10% закладів Львова. У багатьох є навіть фірмові страви, які не залишать байдужими і скептика.

Далі фото дівчат, що курять… як без цього. І фото Швеченка з чудернацькою зачіскою і підпис.

Настоящая прическа Тараса Шевченко. И да, Шевченко всегда писал на Украине, ибо так правильно

Ібо Кісєльов! Бо кожна освічена людина знає, що класик української літератури та пророк української незалежної держави Тарас Шевченко іноді в своїх творах вживав обидва варіанти словосполучення «в» і «на», що відповідає правилам чергування голосних та приголосних, але лише у варіантах назви країни «Україна» та «Вкраїна» відповідно. Наприклад, у вірші «Заповіт» поет вживає прийменник «на»: «Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій». А в творі «Думи мої, думи мої» Тарас Шевченко закликає: «В Україну ідіть, діти! В нашу Україну»

Читай трошки книги, Ілюша, і викинь свій телевізор.

Далі якісь явно невдалі фото дітей, людей, якоїсь циганки з собакою, одним словом – хвалить Ль��ів! Більше бомжів треба було нафоткати!

 

А это гордость Львова Электрон, украинский пятисекционный полностью низкопольный трамвай. Он всего один, так как нет денег на новые. Делают его во Львове. Трамвай на самом деле очень крутой.

Здається ви відволіклись і на секунду забули що у Львові зовсім немає грошей! Абсолютно! Ніяких грошей. От те, що привіз з собою в кишені Варламов – перебільшує річний бюджет міста!

Жаль, що урбаніст не цікавиться темою міста і не знає, що виробництво трамваїв було налагоджено лише минулого року, і за рекордний термін для міста виготовили перший успішний екземпляр. А цього року та сама компанія «Електротранс» виготовий для міста ще один трамвай, а також новенький сучасний тролейбус і ще один електробус (це такий автобус, що працює від електродвигуна і під заряджається по дорозі).

 

Очень интересная тема с гражданскими активистами. Оказывается, местные жители сами собирают деньги на установку столбиков. Во Львове это стоит копейки, защитить улицу от парковки стоит около 500 долларов. Столбики простые, зато дешевые. Люди сами их покупают, устанавливают, а мэрия ставит их себе на баланс. У самого города на столбики денег нет.

 

Карочє, дєнєг нєт. Автор здається, ще про це не згадував. Так от, раз вже автор особисто на зустрічі познайомився із деякими громадськими активістами, то він мав би знати дещо… Познайомився – то чно, бо і на одного з них посилається в своєму блозі, і про те, що стовпчики бере на свій баланс мерія (насправді – Районна адміністрація), знає не так багато людей, і тільки ті хто безпосередньо в темі. А знати мав би пан Кісєльов, перепрошую Варламов, що районні адміністрації теж виділяють кошти і проводять встановлення стовпців та інших обмежувачів паркування і кількість таких стовпців, які були встановлені за кошти міста (што?), вже перевищила кількість стовпчиків, встановлених за гроші активістів. Ті самі активісти прекрасно в курсі і не могли не сказати, що тут не лише вони збирають кошти, але й місто займається такими роботами і зокрема за запитами мешканців і у відповідь на скарги на проблемні ділянки. Привет, ОРТ!

Далі ще всякі фотки вело доріжок, старих людей і дітей, і львів’ян, що купаються «в болоті». Загалом, більше і нічого цікавого і «хорошого» про Львів мною не виявлено…

 

Але якийсь шовіністичний осад все ж лишився.

І стійке бажання запитати автора, а як же Високий замок, як же ніч на Личаківському цвинтарі, де хоч одне фото костелів і церков, де Головний залізничний вокзал і стадіон «Арена-Львів», де ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс», де старі залізничні гілки, де старовинний промисловий район Підзамче, де трамвайні депо, де новобудови періоду Незалежності, де інші цікаві з урбаністичної точки зору об’єкти, де типові львівські дворики в старому місті, де хоч одна згадка про сотні левів, про хоч одне підземелля, про річку під центром міста, про екскурсійний чудо-поїзд? Не побачите ви, друже, за день і сотої частини повного таємниць міста…