Увійти

Ви ще не тут? Так ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ!

Хочете зробити це?

Архон. Розділ XXIV

Архон. Розділ XXIV

Тільки очима бога, узрієш ти себе                                                                                                   [...]

Архон. Розділ XXIII

Архон. Розділ XXIII

«Справжній король витесаний рукою народу»                                                                        Король  Ларкан, династія Тар   Небо вмирало холодним світлом блискавки, коли передсмертні стони грому роздалися над піками палацу імператора. Пронизливий вітер кидав пригорщі дощу в кришталеві вікна замку. А водяна пилина лизали кам’яні стіни величної будівлі. Червоні прапори знамен колихались в повітряній колисці, оплакуючи сонце. Та дарма. Пшеничне світло  [...]

Архон. Розділ XXII

Архон. Розділ XXII

Ранок стікав краплинами крові пурпурного сонця, яке рвало свою плоть верхівками веж Моемії. Проміння кольору вохри заливало площу міста, затікало у відкриті  портали вікон  будинків й породжувало довгі  узори тіней дахів. Примарна темрява грала на збуджених обличчях людей, мов темні сльози, а ті в екстазі передчуття дійства рвали горлянки криком ворон і яструбів. Свинцеві хмари [...]

Сам

Сам

Я дуже радий відпочинку, Коли трапляється хвилинка, Коли ж його ціла година, Я перетворююсь в людину. А тиша може відвести Від темних дум, фантазій, тощо, А може й зовсім навпаки Створити гидко-бридке дещо. Побути із самим собою Буває справою корисною; Ні — провокаціям, ховаю зброю, Як не знаходжуся під призмою.

Архон. Розділ XXI

Архон. Розділ XXI

  Вогонь здіймався стовпами золотавих іскор в нічне небо, замкнене захисним бар’єром. Із сльозами попелу на потрісканому обличчі, гілля плавно згорало, обдаючи теплом людські силуети. Довгі тіні солдат,падали на досі сиру від снігу землю. Біля кожного  лежали лати з мечем чи луком. Обладунки виблискували в напівтемряві млявим багряним світлом. Всі мовчали, а на обличчях відбивався [...]

Архон. Розділ XX

Архон. Розділ XX

         Металеве світло блискавки спороло чорний живіт нічному небу. Тоді як старий розпусник місяць кохався з мільярдами зірок, ховаючись за важким покривом грозових хмар, гнаних північним вітром. Гроза наближалась з гуркотом грому, що розливався невидимим хвилями по крутих пагорбах, порослих непрохідними лісами. Вітер колихав зелені шати дерев, пестив тендітне весняне листя. Та [...]

Архон. Розділ XIX

Архон. Розділ XIX

  Чаклун навис над Анабель смертоносним хижаком в очікуванні жертви, а правиця стискала жертовний кинджал окроплений кров’ю вампірки. Багряна квітка розцвіла в ложбинкі між грудьми, заливала білосніжну шкіру солоними пелюстками. Змії, що скрутились на голові й пупку, оскалили тонкі мов голки зуби, коли вуста Томаса зашепотіли закляття. Світло в олійних лампах сколихнулось жовтогарячими язиками полум’я: [...]

Архон. Розділ XVIII

Архон. Розділ XVIII

Пітьма. Тисячолітня пітьма облизувала довгими язиками холодні стіни підземелля й дихала сльозами води. Краплини стікали із сталактитів, що витикались надщербнутими зубами мерця із загубленого у височині гранітового склепіння; вибухали дзвоном в незрячих очах крихітних озерець.  Загін експедиції просувався повільно в глиб печери. Камяне лоно занурило незваних в смоляну темряву підземелля.  Голоси подорожніх й рев тарисів [...]

Архон. Розділ XVII

Архон. Розділ XVII

-         Як він? – промовив голос, який належав тіні, що пливла позаду -         Стан критичний, проте стабільний. – додав голос тіні, що попереду. – Він в комі й не відомо чи вийде з нею в найближчі роки. – запала тиша. – Чи взагалі він з неї вийде. Кроки злітали до стелі зляканими чайками й танули [...]

Архон. Розділ XVI

Архон. Розділ XVI

  « Проснися!» тиша. «Проснися, або смерть прийде за тобою» голос пролунав громом в його голові й розбився об слизькі стіни його мозку. Свідомість людини плавала в теплому морі заповненою неосяжною пітьмою. Вона вливалась в кожну клітинку невагомого тіла, розцвітала квіткою із мільярдів галактик і світів. Його тіло видовжувалось на світлові роки вперед [...]

Архон. Розділ XV

dragon_age_mass_effect_fus_ro_dah_news_top

Вони прийшли з осіню несучи із собою квітку війни. ЇЇ сині, жовті й жовтогарячі пелюстки зливались з попелом лісу в підніжжі Мармурових гір. Вітер плачучи над могилами дерев, обіймав палаюче листя, котре танцювало божевільний танком зі смогом, згасало крихітними метеоритами на обличчях дітей Архона, закованих у когунську сталь. Прах від душі золотавого листя осідав попелястим [...]

Архон. Розділ XIV

necromant2_890

    Грозові хмари скували небо, насилаючи морок на землю. Блискавка, передвісниця бога Арадона освітила срібним світлом  суворі й загартовані у боях обличчя воїнів. Вітер співав сумну пісню у гіллі дерев. Краплини дощу затарабоніли по шоломах дітей Архона Слова невідомого Минув місяць від тоді, коли Томас на крилах ворона повернув Анабель у пропахнуті смертю стіни [...]

Архон. Розділ XIII

Архон. Розділ XIII

« Зійде чорне сонце на палаючий небосхил. І впадуть на землю два брати із світу машин. Оживлять надію в серцях нелюдів. І підіймуть армію древніх на битву у славу сина  Архона – Менітона. Скроплять кров’ю кістяні поля…» Із книги оракула Дінори «Світло небесне» -         Каїне, що тобі відомо про Нільса Бора? -         Нільса Бора? -         [...]

Архон. Розділ XI

Архон. Розділ XI

Механічний ворон стояв на стражі спокою своїх власників. Сніг безщадно шмагав крилатого велетня. Металеве пір’я зливалось з тягучою темрявою, роблячи його майже непомітним людському оку. Лиш кристали льоду на тілі птаха ставали маячком для нього. Чаклун наблизився до входу печери. Сірий плащ здувало з потоком вітру. Не звертаючи увагу на ворона він рушив у глиб. [...]

Архон. Розділ Х

Архон. Розділ Х

Небагато відомо про минуле Ратоса й Рітала – героїв Арени. Дехто говорить про них, як про перших поселенців ельфійського роду за древніми стінами Насхалу. Самі ж ельфи дотримуються теорії Хіарада Мудрого. За його думкою Ратос і Рітал, нащадки перших королів світлого лісу – Дродна. Лиш володарі   мали силу тадоронів. Проте мудрість Хіарада згасла  мов вогонь [...]