Увійти

Ви ще не тут? Так ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ!

Хочете зробити це?

Про головне

Про головне

У кожної автівки мають бути колеса, У літака у кожного — своя стюардеса, У кожного птаха гніздо своє є, І кожен із них захищає своє. Кожна АЕС дає свій струм, Кожен мозок спроможний на сум, Кожна квітка має шанс бути У вазі, щоб нею милувалися люди. Кожну свічку треба задути, Щоб вона сама не загинула; [...]

Зорі

Зорі

Десь далеко в морі, тім молочнім морі, що мандрує небом забарився я. Ти лежиш в руїнах між уламків брил. На болючих ранах тримаєш небосхил. Зачекай, зачекай, тримай, тримай!! Колесом румяним, серцем полумяним боляче котитись темним шляхом неба. Твої крила сяють, будять мої очі, коли спати хочу я. Зачекай, зачекай, тримай, тримай!! Зорі, зорі падають з [...]

Грішності

Грішності

Принизливо спалені в памяті попелом віються грішності. Вони доженуть тебе каменем, що твердо вдарить по ніжності. Нервів закінчення зчіпляться й замкнуться так коротко струмово. Совість туманами стелиться й тягнеться муками гумово. В муках народиться рішення. Той, хто зізнається втішиться. Але залишиться грішником. Грішником, але залишиться. Вязні власної совісті, гримлячи стомно кайданами проходять щодня [...]

Разом

Разом

Щастя сидить у жіночому тілі, З певним імям на літеру “о”, Її оченята такі милі-милі Коротше, сонце це світу мого! Із темної ночі до світлого дня Разом наші душі, разом ти і я, І наші бажання блукають разом Прокидатись не хочу, якщо це є сон!

Пірїна

Пір’їна

Іван Лузан (Сонцесвіт)_Пірїна Біла пірїна на долоні. Це все, що лишилось від моєї мрії. Холодний сніг зайшов між скроні. Солоні змії повзуть з-під вії. Я спиняюсь. Нікуди йти. Більш нема вказівної зорі. Летиш в вирій ангелом ти. Обрій чекає вгорі. Пірїну з долоні підхоплює вітер, забирає з собою в далеку путь. Лягають у ноги йому [...]

Порожні хати

Порожні хати

Іван Лузан (Сонцесвіт) Порожні хати Між млинами над головами вітер біг у пащу Нави. Між млинами над тілами мчався вітер цвинтарями. Над отавою стрілою, над тобою, наді мною лився шумно співом-грою, невеселою, сумною. За горбом кували зброю. Вітер затремтів сльозою. Зброю готували люди щоби битись між собою. Вітер мчав, хилив дерева, непохитні, металеві. Підняв [...]

Нібіру

Нібіру

?Грізний двірник на небосхилі, червоноокий з вогняною мітлою. Зупинити його в силі тільки ми з тобою. Архітектор відвязав ланцюг і двірник вирушив сюди. Ми — над вогнищами пух, він — курєр біди. Полюби мене. Полюби мене, поки є час. Воно вже летить до нас. Воно вже летить на нас. Нібіру. Сум обнімає гарячі скроні. Мій [...]

Прості смертні

Прості смертні

Примарних шаблонів реальні загрози. Крізь соплі віршів холодний душ прози. Крізь жар-лихоманку вдарять морози. Вогонь і вода це пара безплідна. Б?лю устами кричу поміж літер. Біль всім близький, але рани різняться. Біль всім близький, але час наче вітер він память задмухує тим, що бояться. У віртуальних загальних лякальнях готують приправи до [...]

Пошук

Пошук

Ми тримаємось за руки в час стихійної негоди в час, коли сміття перуки й хто якої там породи. Всі ми сироти природи, Божі іскри потенційні, та частіше ідіоти, ідіоти професійні. Лежебоки, мертве мясо. В час, коли перука = рабство, ми самці, але без сімя. Ми гравці, але без імя. Я б [...]

Готуються в небо снаряди

Готуються в небо снаряди

Під бомбами цвіла демократія, Свобода слова і інші абстракції. Демократія плела ілюстрації із брехні про народи і нації. Картаві посли толерантності вже завтра зачнуть революції. Різняться, як оргазм і полюції, ці загальнолюдські атрибуції. Пришпилений носом до задниці світ дихає тим, чим обідає усім, чим неправда завідує. А потім він ним же і снідає. Нічому [...]

Злякана миша

Злякана миша

Всі чорні круки в білих сорочках. З їх уст тече мед, а з серця нектар. Філософи й далі сидять в своїх бочках. Від тлі гинуть вуха, а очі від фар. Всі вільні в безкрайній спіралі свободи. Вільні у стінах, щасливі в кайданах. Чергова брехня в прогнозі погоди лишає свідомості шрами і рани. Світ [...]

Вона прийде, я знаю

Вона прийде, я знаю

Секунди плетуть нитки і зашивають серце. Ось скінчився ще один клубок… Скривджено воно б»ється в грудях, запитує, чи довго ще чекати… Спритно витягуєш цигарку з помятої пачки, яку клявся залишити на «чорний день». Може, ось він і прийшов? За дверима шурхіт. Миттю встаєш з стільця, перекидаєш шосту за день чашку кави і йдеш відчиняти. Дивишся [...]