Путівник
-
Резонансні дописи
-
Чуй Кажи
- kvasolka
Стаючи на коліна, т » - kvasolka
І в ніч коли ... » - duvnuj
І в ніч коли ... » - kvasolka
І в ніч коли ... » - duvnuj
І в ніч коли ... » - vladushka
*** » - Адміністратор
*** » - Зоряна
Чергова, але персон » - duvnuj
Чергова, але персон » - Олег Баран
Давай почнемо все з » - Зоряна
Давай почнемо все з » - Helga Hudilich
Давай почнемо все з » - Марія-Анна Дроцюк
Давай почнемо все з » - Helga Hudilich
Честь » - Helga Hudilich
Давай почнемо все з » - Helga Hudilich
Давай почнемо все з » - duvnuj
Стаючи на коліна, т » - Марія-Анна Дроцюк
Стаючи на коліна, т » - Олег Баран
Стаючи на коліна, т » - Олег Баран
Давай почнемо все з » - Адміністратор
Розруха » - Світлана Сич
Розруха » - Зоряна
Стаючи на коліна, т » - duvnuj
Розруха » - Адміністратор
Розруха » - Світлана Сич
Розруха » - Світлана Сич
Розруха » - duvnuj
Стаючи на коліна, т » - duvnuj
Розруха » - duvnuj
Розруха » - duvnuj
Алюзія дня » - Марія-Анна Дроцюк
Білою кавою з листк » - Марія-Анна Дроцюк
Давай почнемо все з » - Марія-Анна Дроцюк
Моя ти вічність... » - Марія-Анна Дроцюк
Тебе, моє серце, ко »
- kvasolka
Інформаційний партнер
Зорі
Десь далеко в морі, тім молочнім морі, що мандрує небом забарився я. Ти лежиш в руїнах між уламків брил. На болючих ранах тримаєш небосхил. Зачекай, зачекай, тримай, тримай!! Колесом рум’яним, серцем полум’яним боляче котитись темним шляхом неба. Твої крила сяють, будять мої очі, коли спати хочу я. Зачекай, зачекай, тримай, тримай!! Зорі, зорі падають з [...]
Грішності
Принизливо спалені в пам’яті попелом віються грішності. Вони доженуть тебе каменем, що твердо вдарить по ніжності. Нервів закінчення зчіпляться й замкнуться так коротко – струмово. Совість туманами стелиться й тягнеться муками гумово. В муках народиться рішення. Той, хто зізнається – втішиться. Але залишиться грішником. Грішником, але залишиться. В’язні власної совісті, гримлячи стомно кайданами проходять щодня [...]
Пір’їна
Іван Лузан (Сонцесвіт)_Пірїна Біла пір’їна на долоні. Це все, що лишилось від моєї мрії. Холодний сніг зайшов між скроні. Солоні змії повзуть з-під вії. Я спиняюсь. Нікуди йти. Більш нема вказівної зорі. Летиш в вирій ангелом ти. Обрій чекає вгорі. Пір”їну з долоні підхоплює вітер, забирає з собою в далеку путь. Лягають у ноги йому [...]
Порожні хати
Іван Лузан (Сонцесвіт) – Порожні хати Між млинами над головами вітер біг у пащу Нави. Між млинами над тілами мчався вітер цвинтарями. Над отавою стрілою, над тобою, наді мною лився шумно співом-грою, невеселою, сумною. За горбом кували зброю. Вітер затремтів сльозою. Зброю готували люди щоби битись між собою. Вітер мчав, хилив дерева, непохитні, металеві. Підняв [...]
Нібіру
Грізний двірник на небосхилі, червоноокий з вогняною мітлою. Зупинити його в силі тільки ми з тобою. Архітектор відв’язав ланцюг і двірник вирушив сюди. Ми — над вогнищами пух, він — кур’єр біди. Полюби мене. Полюби мене, поки є час. Воно вже летить до нас. Воно вже летить на нас. Нібіру. Сум обнімає гарячі скроні. Мій [...]
Прості смертні
Примарних шаблонів реальні загрози. Крізь соплі віршів – холодний душ прози. Крізь жар-лихоманку вдарять морози. Вогонь і вода – це пара безплідна. Бóлю устами кричу поміж літер. Біль всім близький, але рани різняться. Біль всім близький, але час – наче вітер – він пам’ять задмухує тим, що бояться. У віртуальних загальних лякальнях готують приправи до [...]
Пошук
Ми тримаємось за руки в час стихійної негоди – в час, коли сміття – перуки й хто якої там породи. Всі ми – сироти природи, Божі іскри потенційні, та частіше – ідіоти, ідіоти професійні. Лежебоки, мертве м’ясо. В час, коли перука = рабство, ми самці, але без сім’я. Ми гравці, але без ім’я. Я б [...]
Готуються в небо снаряди
Під бомбами цвіла демократія, Свобода слова і інші абстракції. Демократія плела ілюстрації із брехні про народи і нації. Картаві посли толерантності вже завтра зачнуть революції. Різняться, як оргазм і полюції, ці “загальнолюдські атрибуції”. Пришпилений носом до задниці світ дихає тим, чим обідає – усім, чим неправда завідує. А потім він ним же і снідає. Нічому [...]
Злякана миша
Всі чорні круки в білих сорочках. З їх уст тече мед, а з серця – нектар. Філософи й далі сидять в своїх бочках. Від тлі гинуть вуха, а очі – від фар. Всі вільні в безкрайній спіралі свободи. Вільні у стінах, щасливі в кайданах. Чергова брехня в прогнозі погоди лишає свідомості шрами і рани. Світ [...]
Вона прийде, я знаю
Секунди плетуть нитки і зашивають серце. Ось скінчився ще один клубок… Скривджено воно б»ється в грудях, запитує, чи довго ще чекати… Спритно витягуєш цигарку з пом’ятої пачки, яку клявся залишити на «чорний день». Може, ось він і прийшов? За дверима шурхіт. Миттю встаєш з стільця, перекидаєш шосту за день чашку кави і йдеш відчиняти. Дивишся [...]