День сьомий.     Передостанній день. Ми тліємо , торкаючись обвугленими губами до сонця. Лише воно нас розуміє, таке гаряче і далеке. Далеке як найпотаємніші наші бажання та страхи. Страхи, що здавалось би стоять і чекають своєї черги, черги до раю. До раю, в який для нас зачинені двері. Через все те що ми зробили… День [...]

(Напіввигадане) Грицько Плитка та Федько Кицька були такими добрими друзями, що й не говоріть! Один без іншого до корчмини не зайде, чарочку не вип’є, ціґаретлик* не скурить, а щоб піти в бутин, чи на ярмарок, й мови не може бути. Не дай, Боже, такого! Буває мовить Плитчиха до чоловіка: «Час би, Грицьку, чуприк в лазу [...]

– Бо’родице Діво Мати, Чиста-Пречиста Непорочна Маріє! – молився на колінах, з руками простягнутими до ікони, вуйко Феріщак. – Наведи стару на добрий розум та мудрі поступки, най покладе на стул, аж не літерку, то хоть пулітерку. Закориласа стара чакля та не даст, примха би єй стерла!… – Дивиса сама, Мамко Божа, усього доста на [...]

(Гумористичне оповідання) «Ой, жони, каже, жони, Не будьте ворони, Напийтеся горівочки, Плещіть у долони…» (З народної співанки) 1. Марія Звіздариха нашибалась по хаті, як навіжена, що аж зомліла. Та зате в неї вже все в порядку – ліжко застелене свіжовипраною джергою, з-під якої звисало біла-пребіла бавовняна верета з вишиваними шовковою ниткою, червоними ружами, одяг на [...]

Забери мене…Забери звідси.Забери з будь-якого іншого місця.Забери в 7 ранку,в 4 дня,в 10 вечора і в 1 ночі.Забери на хвилину,на день чи на термін,коли на годинник ніхто не дивиться…Забери сьогодні.Забери мене вчорашню і таку,як буду завтра.Забери веселу.Забери, коли я плачу.Забери,коли я сама.Забери,коли з кимось…Забери мене…Забери їсти піццу за місто..Забери на дах найвищого будинку(я стоятиму на [...]

ВОНА: Дзвінок будильника. ЇЇ рука тянеться до телефону, щоб вимкнути його і мати ще 10 хвилин майже спокійного майже сну (Думки про нього…) Ще один дзвінок і вона розуміє, що справді пора прокидатись. Відкриває штори. Відкриває вікно. Вдихає повітря. Свіжість… Люди уже спішать на роботу і вона знову подумки радіє, що робочий день в неї [...]

А за вікном. Кружляють. Самотні сніжинки. Сніжинки ніби танцюють. Вони хочуть мені сказати шо завтра знов буде купа снігу. І я буду шпортатись. А деякі в гору летять. Вони хочуть назад в небо. Їм тут не подобається. Ми їм не подобаємся. Собачки і люди пісяють на них. І вони жовтіють від сорому. А злі двірники. [...]

А ви знаєте, як це лежати заживо в труні? Весело. Тісно, правда, і задушливо… Але якщо вже ліг, то лежи. І вибратись то хочеться, а не можна. Пізно вже. Так би й лежати можна, та м’язи затерпають сильно. Деколи намагаєшся змінити положення. То нахилишся в лівий бік. То в правий. Єдина тут розвага – трохи [...]

Кожен день, коли я прокидаюсь від того, що мене пестить промінчик сонця, до мене приходиш Ти. Ти приходиш до мене і ввечері, з першою зіркою, і осінню з першим опалим листочком, і зимою з першим снігом, навіть весною і літом – Ти з’являєшся разом з розквітлими квітами і перелітними птахами. Ти зі мною всюди і [...]

Вчусь любити життя проживаючи його через втрати та помилки, Вчусь відчувати життя прагнучи уникати занімілих його рештків, Я не ідеальний і не прагну таким бути, бо Я живий у цьому світі публічних упадків та моральних руйнувань. Я розумово відсталий спотворений клоун, Що вмирає аби його почули хоча б заради того, щоб ця тяжка стіна накінець [...]

Вона стояла і дивилася у вікно. За склом була осінь. Жовте листя повільно кружляло в повітрі, опадаючи на землю. Вітер хитав дерева… Неначе гігантські гойдалки вони схилялися вправо-вліво, заколисуючи птахів. Вправо-вліво… Усе життя – як гойдалка. І після найкрутіших злетів провалюєшся у глибокі прірви. А потім знову вгору… Та одного разу ланцюги, що тримають гойдалку, [...]