Новий ранок. Почула перше «Доброго ранку». Для когось він добрий. Це не може не радувати. Але що в ньому доброго? Знервовані пасажири тісної маршрутки, котрі запізнюючись на роботу відтоптують одне одному щойно викремлені туфлі, чи може, найпривітніший в світі водій, котрий ледь не роздавив ледве влізшого в авто «ділового». Ці ділові… Ох ці ділові. Вони [...]

Приємний весняний ранок грів все навколо своїм теплом. На небі ніжно вигравало промінням сонце. Лиш де-не-де пролітали хмари, обіцяючи прихід зливи. Я прокинулась від нестерпного головного болю, що супроводжувався легкими уривками вчорашнього вечора. Розплющивши очі намагаюсь згадати хоть одне слово сказане мною протягом вечора. Але в голові пусто. Єдине, що мене зараз турбує, це те, [...]

«А ЛЮДИ, ЩО СКАЖУТ ЛЮДИ?..»   «Ех, ви, суми, чому ви родились на світ божий, як родяться діти?..»                                                        (Іван КОВАЧ)               Лежав горілиць, мертвотно-блідий і німий, зі стуленими вустами, лежав і тремтів, мов лист кленовий на вітрі. В її ліжку лежав, відкинувши ліву ногу, «Так само як і…» – прогнала думку, «Бо, навіщо [...]

І ПОКОТИЛАСЬ ЛУНА ДЗВОНУ… «В хаті повно людей, А ще дзвін, Тужний дзвін В почорнілім селі…»                                         Михайло МИХАЙЛЮК   Страшним-престрашним невидимим птахом покотилася понад Верхнянкою луна дзвону, розпростерла свої крила, зависла в повітрі лихою, несподіваною вісткою про смерть,  застрягала в кожну душу, ревіла в кожному серці, ворушила, стогнала, вила-тужила… –  Три стихи – чоловікові дзвонить! [...]

РЕВІЛА-ВИЛА СПЛЮНДРОВАНА ДУША…   «Приходили зрідка листи, Та ще рідше Вертались солдати….» Михайло МИХАЙЛЮК   Осиротілою вовчицею ревіла-вила сплюндроана душа Андрія. Лютою завірюхою по-хижому стогнала, вогняною стихією палала, горіла, пекла… гадиною сичала, чорним круком крякала… А гнів?.. Бушуючими хвилями до горла, все вище і вище, пінився, піднімався, обвивав, наче поволока, і тиснув до крові, до [...]

Жив собі один хлопчик. І звати його було, якщо не забув, Андрійко. Дуже гарний і чемний хлопчик ріс, якщо чесно. І одного дня у школі вчителька дала йому нове завдання – зліпити щось гарне із пластиліну за один урок. Так як Андрійко не був дуже багатим, пластилін у нього був складений у одну невеличку рівзнокольорову [...]

На високій яблуньці, у соковитому яблучку жив гоноровий хробачок Семен. Про його гоноровість свідчила домівка, яку він власноруч виготовив. Щодня Семен споглядав за світом зі свого дерева. Його цікавило життя людей. Тому доводилось прокидатися дуже рано, аби нічого не пропустити. За день житель яблуні бачив сотні цікавих історій. І не одного разу йому доводилось переживати [...]

 Автор: Мирослава Савелій Ромашки – квіти долі. Їхні білі тендітні пелюстки дівчати вищипують примовляючи при цьому: «Любить… Не любить… Прийде… Не прийде…» Спочатку, здається це безглуздими дівочими витівками, а згодом й не відчуєш як прийшло кохання. Воно полонить твою душу та серце. Ти закохуєшся. Він – твоя мрія. Але як дізнатися чи є це кохання [...]

Того ранку маленький Микола аж підстрибував з радощів. Мати з батьком пішли до Сигота, а він сам собі господар. Ви, може, думаєте, що то просте діло залишитися самим вдома господарювати? І не говоріть! То ж велика відповідальність бути господарем всього, відповідати за все і за всіх, що мукають, гавкають, кричать, квичать, кодкодачуть, скачуть, бекають та [...]

Пригода, про яку хочу вам розказати,  трапилась давно, ще коли діти не мали стільки книжок  як сьогодні, навіть паперу знаходилося дуже  рідко, а котрі ходили до школи, писали на дерев’яних табличках крейдою. В ті часи дітям навіть не вистачало часу  гратися, бо їхні батьки завжди знаходили для них якусь роботу. Вільний час для них був [...]

Того ранку Юрко був найщасливішим хлопцем зі всього світу. Його серденько весело калатало в маленьких переповнених щастямгрудях. Того ранку навіть річка не шуміла як іншим разом, а весело, щасливо. Молоде весняне листячко берізок веселенько тріпотіло, нібито розмовляло з вітром-пустуном. Юрко ступав гордо з піднятою голівкою, наче справжній ватажок.  Поруч нього молоденьке телятко, надіючись на ласку [...]

Соня вийшла з хати, перейшла подвір’я і присіла на стару дубову лавку, що стояла під старим крислатим каштаном. Зануривши голівоньку в долоні, гірко заридала. Слова її вітчима ще болісно звучали у вухах: «Ану марш надвір! Ти сліпа? Не бачиш, що в нас гості?..» Від слів вітчима її маленьке серденько затрепетало і забилося, наче крихітна пташка, [...]

* * * Станеску і Лупу сиділи за столом вдома у Клонца і чекали повернення Маґаса з хлопцями. Ще по дорозі додому вони наполягали, щоб заїхати до жандармського посту і повідомити про зникнення Максима Сурдука. Врешті Клонц погодився. Жандарми уважно вислухали їх, сіли на коней і помчали в Горшлог. Невдовзі до Клонца прибули й музиканти [...]