Увійти

Ви ще не тут? Так ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ!

Хочете зробити це?

Холодна сталь

Холодна сталь

  Сталь жива. Прислухайтесь до вуглецевого серця і ви почуєте -  мертві феї заколихують надію. Як тоненькі голосочки, кришать марганцеві руки холодної душі. Бо вона палає холодними зірками божественного чорного світла, котре чорними хвилями плавиться на білих плечах. Але вона сталь. Холодна сталь. Вічно далеко. Вічно пуста для тепла. Для дивини. Для зелених перемін і [...]

Коли мертві кохають. Вибір 3

Коли мертві кохають. Вибір 3

Позбавлена від кайдан одягу, Анна потопала в м’якому кріслі перед стареньким мембранним телевізором. Суха зіниця екрану намагалась видавити чітку картинку, проте спромоглася лише на розірвану сітку капілярів з яких сочилась чорна рідина. Бліда повіка нервово закліпала й біомашина застигла із зображенням на склярі Мехаор Бертан плювався слиною на опонента по дискусії в  телестудії каналу [...]

Коли мертві кохають. Вибір 2

Коли мертві кохають. Вибір 2

Морітурі згорало в рожевих променях ранку, розсипалось попелом роси на безлюдних вулицях омитих холодним дощем. Криваве сонце пошматоване золотими кістками зір виставляло голі боки під легкий бриз, котрий солоним подихом моря долітав до набережної.  Високі хвилі рвали груди об дерев’яну пристань, що стогнала від безкінечного напору води. Рибальські шхуни коливаючись іржавим килимом, намагались доторкнутись до [...]

Olufunmi 6.

4a5a0bd35bc92-Copy

Джефрі сидів у своїй величезній квартирі і дивився у вікно, тримаючи у руках склянку з мінеральною водою. Годину тому він повернувся з студії, де полаявся з Крісом, який не хотів слухати порад, а намагався верховодити процесом запису свого альбому. Його побажання враховувались, та все ж всьому була якась міра. Сьогодні Джефу урвався терпець і вкрай [...]

перебування у чужому місті та очікування на зустріч

перебування у чужому місті та очікування на зустріч

Я приїхав у місто по справах.  Це було маленьке містечко, яке зовсім нічим особливим не відрізнялося. Крім того в мене було досить справ для того, щоб я не мав особливого часу для розглядання місцевих цікавинок. Єдина втіха, яка гріла моє серце, серед безлічі турбот та претензій мого керівництва, полягала на тому, що у цьому місті [...]

війна

війна

Десь там йде війна, гинуть щодня люди. В це важко повірити. Важко і десь неможливо прийняти цю думку. Адже вона паралізує усі рухи. Ти починаєш турбуватися, боятися про усіх своїх навколо. Адже вже завтра когось можуть забрати на війну і там Цієї людини може не бути. Зявилися дзвінки. Ні, не розповіді про те, що [...]

Коли мертві кохають Розділ II. Вибір 1

Коли мертві кохають Розділ II. Вибір 1

З двору фабрики вийшов пізнього вечора, коли охоронець готувався закривати ворота. Доброї ночі! – Промамляв беззубим ротом вартовий. Доброї. – Відрубав чоловік, проходячи крізь ворота. «Вона досі спостерігає за мною. Бісова жінка….» Атей міг поклястися, що Калі впивається в нього крізь привідкрите вікно. Через плече повернувся назад й направив погляд угору. Не помилився. [...]

Промінчик Тео

Промінчик Тео

Кожна частинка мене світиться і радіє, коли ти є. І навіть коли тебе немає поруч, достатньо лиш думки про тебе аби світ став барвистим, яскравим та веселкобарвним. Ти для мене багато значиш, хоча ми й ледве знайомі. Можливо, ти моя фантомна ілюзія і, можливо, було б легше якби це було так справді *** [...]

Архон. Розділ XXVI

Архон. Розділ XXVI

Ти стала моєю з першим поцілунком. Коли вуста поєднались, я знав – навіки. В горі й радості. А тепер я відкриваю перед тобою свою душу, оголюю струни мого почуття до тебе, що палає  життям. Пишу, й важко дається кожне слово, кожна думка. Адже так їх багато, а часу мало… Прагну влити любов солодким трунком в [...]

Ланцюги

Ланцюги

Запах мокрої іржи подавляв усе. Він злітав червоним листям угору, де в пітьмі сегменти ланцюгів танули немовби шматки туману під ранковим світлом. Та тільки не внизу. Палаюче море лави колихалось ревучими хвилями. Живим вогненним звіром, лизали дев’яту щабель сходів, чорних від застиглої крові мучеників. Кістляві тіла оголяли душу від плоті, яка гнилим м’ясом падала в [...]

Коли мертві кохають. Розділ I Фабрика (3)

Коли мертві кохають. Розділ I Фабрика (3)

Чорний костюм йому пасував. Атей знайшов вишуканий одяг на столі в Лафарта коли вийшов з  рідинного коматозну. Червона сорочка із срібними запонками лежала поруч сховано в поліетиленовий  пакет, а нові черевики самотньо чекали на свого господаря під столом. Атей посміхнувся кутиками губ, задоволений від побаченого. Здоровий колір шкіри повернув вроду стрункому чоловікові. Зелені вогники лукавства [...]

Olufunmi 5.

adria-hotel

Коли Чіка прокинулась була вже 10 ранку. Аде лежав з ноутбуком і переглядав повідомлення. Дівчина поворушилась, він повернув голову в її сторону, всміхнувся і промовив: —  Доброго ранку! Як тобі спалося? —  Дуже добре, всміхнулась у відповідь Чіка, дивлячись на нього: її очі блистіли якимось незвичним блиском. —  Чому ти так дивишся? запитав [...]

Коли мертві кохають. Розділ I Фабрика (2)

Коли мертві кохають. Розділ I Фабрика (2)

Атей нервовим кроком занурював ноги в молочний туман, що стелився над прохолодною бруківкою тротуару. Жирне волосся кольору вчорашнього попелу різало довгими смужками повітря з присмаком на язиці гіркоти невдач і покори. Його зелені безладно мацали силуети прохожих, які безіменними привидами зникали за спиною. Поли плаща заляпані подекуди кавою розвівались під легким подихом бризу. Атей бачив [...]

Думки пошепки

Думки пошепки

Хтось колись сказав, що якщо хочеш, щоб стало легше, треба взяти аркуш паперу та ручку й написати лист. Написати все, чого не встиг чи не зміг сказати людині у вічі. Думаю, варто і мені так зробити…   П’ятниця, останній день робочого тижня… Час, немовби знущається, повільно повзе… Холодно… Замерзають пальці… Замерзають думки… Зігріває лише кава… [...]

Хтось з минулого життя… XXXV

Хтось з минулого життя… XXXV

Вранішнє сонце, що ліниво виповзало з-за горизонту, поштриканого гостроверхою лісовою хащею, невблаганно затоплювало своїми променями долину. Величезна темна хмара надвисла над ним, і від цього його промені видавались ще більш сліпучими. Виглядаючи з-за багрових хмар, світило різонуло яскравим пучком променів по ще сонним очам Мішеля Бургувана. Пересікши кількома кроками задній двір трактиру, в гостьових кімнатах [...]