Невзмозі прокричати через шум, Невзмозі подивитись в твої очі І звук машин відволіка від дум Й відвозить те, чого я дуже хочу. Невзмозі подолати ту печаль Вуста сміються, а в очах байдужість. Тебе я бачу часто та, на жаль, З тобою не коханці і не друзі. Я двері відчиняю і щораз , Все тіло рветься [...]

І знову не засну, хоч так хотіла. А завтра знов робота, купа справ. Наступний день ще навіть не почався, А вже дістав. Думки готують вибух в голові. Я завтра знов полию їх водою. Може колись я з ними розберусь, А може і сама з собою. Одного разу знищу календар, Яка різниця? День у день те [...]

Колись я думала, що виживу сама. Колись я мріяла, що знову покохаю. Але минула осінь, і зима. А що змінилось, віриш? – не згадаю. Колись молилась за здоров’я тих, Кому хоч раз молилося за мене. Колись я вірила, що вітер хоч притих, Але гуляє. Листя рве зелене. Колись здавалося, що дощ, то не біда. Колись [...]

© Михайло Трайста Навіщо саме тут, біля синього кольору очей моїх (посміхаючись), зупиналась ти?.. Я б радо, мов той Яків, відслужив сім разів по сім років за кожну твою чарівну усмішку… Та, бач, боюсь, що не вистачить часу (бо вже на повороті я), а перед долею залишитись боржником, якось-то мені не наруку…

Маестро! Я вже здавна хотів з вами про це… Та завжди не вистачало світла, бо відколи райдуга пропила кольори (всі – до останнього), Дощ, торкнувшись землі, повертається до неба. Я вже здавна хотів з вами про це… Та, на жаль, стежки обходили мене (десятою стежиною), а доля щовечора зараховувала до останьнього батальйону нічних метеликів. Я [...]

«Половину палить на вогні; на вугіллі пече печенню, насичується нею і гріється. З останку ж дерева робить собі бога, молиться до нього й говорить: Спаси мене, бо ти – бог мій!» (Із книги пророка Ісаї) Дбайте про бога свого, як про рідну дитину, не пробуджуйте на зорі, хай поспить! Вечорами розповідайте йому  казочок, співайте колискових – [...]

Зустрілися очі не темної ночі зустрілись за світлого дня і бачитись хочуть та гонор морочит і розум минуле горта Ховалися очі за коси дівочі ховались за келих вина ховались за плечі тих друзів, що поряд губились в картинках вікна Світилися очі росою-сльозою світились від болю розлук світилися щастям, що було так поряд світились бажанням торкнутись [...]

Ця посмішка весни, цей блиск очей. Це відчуття її, цей смак недоспаних ночей. Ця легкість на душі, бо ніби маєш крила. І запах на руках, який вона лишила.

Чого шукаю я в кімнаті, Де не горить і не цвіте.. Моя любов на кожній даті Не жила й жити не буде.. Та пустота не залишає Мені ні вибору, ні сліз.. Як то любити – забуваю, Як виживати серед криз.. Я геть заплуталась у собі, І допомоги не шукай.. Уже піддалася хворобі, Аби потрапити у [...]

За байраком байрак І ти вийдеш подивитися На свої сади на свої Плоди. Які ж вони? Хіба не спілі? На край на море на калину Між білого волосся мого І ти обов’язково хоч колись Знайдеш хоч гроно хоч ягідку Проте без свідків лиш примітка Не треба братися за гроно Можливо ще не спіле чи вже [...]

Я скоро наберуся сили. І зітру твої повідомлення. Всі слова про те, що щаслива. Кину в спогадів світле полум’я. Я віддам твою парасолю Бомжу, що мокне на вулиці. Те, що вчора було сльозою, Нині буде дощем на щоці. Я не буду вертатись в минуле. І хотіти туди теж не буду. Не брехатиму всім, що забула. [...]