Українська онлайн спільнота

Твоя кохана шукає тебе І прагне тебе, летить крізь небо. Моя кохана не шукає мене І не прагне мене, не летить крізь небо. Твоя чарівна цілує тебе, Обіймає тебе, і палає небо. Моя чарівна не цілує мене, Не обіймає мене, і у хмарах небо. Ти не буваєш ніколи ...

Мені було всьго шістнадцть літ коли зустрівся поглядом з тобою І стало гаряче мені осіньою порою Коли розмовляли ми з тобою Горіли ми душою Лежали ми з тобою весняною порою Нас було лише  двоє Дивився я на тебе і жив тоді тобою І була ти мені моєю ...

Ти був, як спалах світла серед ночі, Що запалив вогонь серцебиття І в мить відкрились для емоцій очі В моє єство вдихнув ковток життя Відкрились струни душ й переплелися В ту мить хотілось,щоб весь світ затих Флюїди щастя звідусіль лилися Відчули радість у речах простих Бо в тобі, ...

  каміння ніколи не впізнає дотику оголених перс діви, каміння ніколи не торкнеться стегон жінки, каміння ніколи... ніколи! каміння плаче несповненою легендою в монастирських мурах, бо майстер Маноле* впився (бідний) і забув, як тому слід, замуровати Анну. (зі страху) «дев’ять мулярів» повтікали котрі куда... (з пересердя) Анна втекла з героєм іншої легенди... щоранку, він (Маноле) клянетьмя зорями? що зловить і замурує  «ту суку», але воно (каміння) не вірить. каміння знає що ніколи... *Маноле ...

Провалля снів мене приводить в нікуди - Я шаленію і мовчу від думки тої… Неначе впевненість була, та де сліди Моєї мрії неосяжно-золотої ? Що відбувається і де моя душа, Я зрозуміти намагаюсь і не можу… То я тримаюсь, то зісковзую з ножа, На божевільну я стаю ...

дівчина у вечірному платті © Михайло Трайста, 02-07-2010 крізь мій сон, наче вулицею Старого Вавилону, щоночі бродить, дівчина у платті (бузкового кольору) вечірньому. нічого, хай бродить собі на здоров’їчко! тільки б не трималась за руки з явориком (пораненим дощем) молоденьким. це дратує мене! а їм байдуже, що їхні кроки перетворюються в слова, з яких виростають птахи-велетні з недолями оливкових листків в дзьобах.

слова тут зайві, думки теж. Отож – пиймо!.. Бо може статись, що поряд нас, брязчачи ланцюгом, пробіжить усміхнений пес, а в нас – нічого, крім віршів і власної тіні. Говорити про тінь немає сенсу Отож – пиймо!.. Ховаючи сльози у зболений сміх, поки ще не розірвалась ця ніч осіння, поки ще час не зганьбив назавжди наші мрії. Отож – пиймо!.. Падаючи на коліна – тінню.

Невзмозі прокричати через шум, Невзмозі подивитись в твої очі І звук машин відволіка від дум Й відвозить те, чого я дуже хочу. Невзмозі подолати ту печаль Вуста сміються, а в очах байдужість. Тебе я бачу часто та, на жаль, З тобою не коханці і не друзі. Я двері ...

І знову не засну, хоч так хотіла. А завтра знов робота, купа справ. Наступний день ще навіть не почався, А вже дістав. Думки готують вибух в голові. Я завтра знов полию їх водою. Може колись я з ними розберусь, А може і сама з собою. Одного разу знищу ...

Колись я думала, що виживу сама. Колись я мріяла, що знову покохаю. Але минула осінь, і зима. А що змінилось, віриш? – не згадаю. Колись молилась за здоров’я тих, Кому хоч раз молилося за мене. Колись я вірила, що вітер хоч притих, Але гуляє. Листя рве зелене. Колись ...

© Михайло Трайста Навіщо саме тут, біля синього кольору очей моїх (посміхаючись), зупиналась ти?.. Я б радо, мов той Яків, відслужив сім разів по сім років за кожну твою чарівну усмішку... Та, бач, боюсь, що не вистачить часу (бо вже на повороті я), а перед долею залишитись боржником, якось-то мені не наруку...

Маестро! Я вже здавна хотів з вами про це… Та завжди не вистачало світла, бо відколи райдуга пропила кольори (всі – до останнього), Дощ, торкнувшись землі, повертається до неба. Я вже здавна хотів з вами про це… Та, на жаль, стежки обходили мене (десятою стежиною), а доля щовечора зараховувала до останьнього батальйону нічних метеликів. Я вже здавна хотів з вами ...

«Половину палить на вогні; на вугіллі пече печенню, насичується нею і гріється. З останку ж дерева робить собі бога, молиться до нього й говорить: Спаси мене, бо ти – бог мій!» (Із книги пророка Ісаї) Дбайте про бога свого, як про рідну дитину, не пробуджуйте на зорі, хай поспить! Вечорами розповідайте йому  казочок, співайте ...

Зустрілися очі не темної ночі зустрілись за світлого дня і бачитись хочуть та гонор морочит і розум минуле горта Ховалися очі за коси дівочі ховались за келих вина ховались за плечі тих друзів, що поряд губились в картинках вікна Світилися очі росою-сльозою світились від болю розлук світилися щастям, що було так поряд світились ...

Тумани без тіні, сумні парасолі Кружляють у сірім дощі… Тебе на колінах просила у долі, Тебе малювала в душі. Безсило складаю натхнення й гітару У темнім холоднім куті.. І хочеться вбити те серце-нездару, Що вибрало ролі не ті… Забути, сховати, і скинути з даху Не можу я спогади всі… Нагадую ...