Путівник
-
Резонансні дописи
-
Чуй Кажи
- kvasolka
Стаючи на коліна, т » - kvasolka
І в ніч коли ... » - duvnuj
І в ніч коли ... » - kvasolka
І в ніч коли ... » - duvnuj
І в ніч коли ... » - vladushka
*** » - Адміністратор
*** » - Зоряна
Чергова, але персон » - duvnuj
Чергова, але персон » - Олег Баран
Давай почнемо все з » - Зоряна
Давай почнемо все з » - Helga Hudilich
Давай почнемо все з » - Марія-Анна Дроцюк
Давай почнемо все з » - Helga Hudilich
Честь » - Helga Hudilich
Давай почнемо все з » - Helga Hudilich
Давай почнемо все з » - duvnuj
Стаючи на коліна, т » - Марія-Анна Дроцюк
Стаючи на коліна, т » - Олег Баран
Стаючи на коліна, т » - Олег Баран
Давай почнемо все з » - Адміністратор
Розруха » - Світлана Сич
Розруха » - Зоряна
Стаючи на коліна, т » - duvnuj
Розруха » - Адміністратор
Розруха » - Світлана Сич
Розруха » - Світлана Сич
Розруха » - duvnuj
Стаючи на коліна, т » - duvnuj
Розруха » - duvnuj
Розруха » - duvnuj
Алюзія дня » - Марія-Анна Дроцюк
Білою кавою з листк » - Марія-Анна Дроцюк
Давай почнемо все з » - Марія-Анна Дроцюк
Моя ти вічність... » - Марія-Анна Дроцюк
Тебе, моє серце, ко »
- kvasolka
Інформаційний партнер
І в ніч коли …
І в ніч весняно-романтичну, Коли бракує так твого тепла, Зігріє чай лиш руки й тіло… Залишиться замерзлою душа! І в ніч весняно-прохолодну, Коли нема твого тепла. Зігріють мрії й сподівання Залишиться лиш неспокійною душа. І в ніч весняну і прекрасну, Коли бракує так твого тепла, Зігріюсь руки твої і поцілунки І ось тоді розтану я. Душа. [...]
Чорнобилю
О, мій Чорнобилю Мій біль, моя розрухо, Моя печале, боле, муко, Моя невтерта сльозо ти. Який твій біль Страшенний біль, Пережили ми всі відразу: Спустошення і смерть, образу, Ненависть менших поколінь. Таїш в собі ти: Пусті хати І почорнілії ліси. Аж страшно глянуть Вода отруєна тече! А люди, Боже, де ж ви люди?! Де ділися? [...]
***
Горел огонь в камине, И слёзы ллись рекой, Он больше не обнимет – Ведь он ушёл к другой. Горел огонь в камине, На небе угольки Сверкали, тучи плыли У ног моей тоски. И сердце розрывалось, И падала слеза На мокрую тетрадку, И свет всё бил в глаза. Хотелось мне забыться, Уйти в себя….и всё! Но [...]
Весняні забаганки
Розтавало…Відлига дихнула вогким теплом і сніги стали тьмяними, посірілими. Драна біла ковдра на горі зяяла латками проталин. Тоненькі блискучі стрічечки потяглися з кручі у яр…. Про що жебонять весняні струмочки? Що хотять розповісти нам? Як бере гору весна над зимою, чи як накивав п’ятами мороз, зустрівшись з сонечком? День за днем теплішало, сонце піднімалося [...]
Не ті рими
Не ті рими, не ті ноти. Не ті рими, не ті ноти. Загубились. Хто я? Хто ти? Де ти? Чистою росою умиваюсь, Чи сльозою? Чи з тобою, чи без тебе? Знак питаня, чи не треба? Це на віки, чи на мить? Серце більше не болить, А слова стали думками- У душі десь тихо тануть. Кануть [...]
Щезали дні
Щезали дні. Мелькали рельси в далині. Ми не одні ми просто згублені у сні. Щезали дні. Уста мовчали. Ми просто згадували все і забували. Щезали дні. Ми запізнялися на потяг. Наздоганяли його на поворотах. Життя несло нас на чужі кордони, А ми раділи просто бути дома.
Розруха
Весна ще не прокинулась. Похмура. І лиє, ніби стрілами, дощем, Пронизує землі нещасне тіло, Заводить хворим жалібним плачем. І зсередини знову злючі кішки Здеруть до крові ніжність і азарт. Вино якесь… пусте холодне ліжко… Зів’ялі квіти в закутках мансард… В ТВ макакам кидають банани. На вулиці руїни і війна. Комедія, що з елементом драми, Ніколи [...]
Стаючи на коліна, тобі дякую, мамо…
Скільки раз падав? Та завжди піднімався! По твоїх словах завжди добре робити старався… Долав вершини, що сил дерся вгору. Бути хотів хорошим сином, а не тікати, бо там дощ чи холод. Молився Богу, як ти колись навчила… Стояв на своєму завжди, що мав сил я. І в меморі залишив: твій оброз, мамо, ті спогади, як [...]
Моменти двох дітей
ВІД ЇЇ ЛИЦЯ ,,Тепло летіло на крилах моєї волі… Я відчувала себе пташкою… Яка тепер має все, щоб підійнятись в океан хмар, і плисти, здолати усі неможливі перешкоди, зупинити час і скупатись у людській неосяжності… ,, Дівчинка була в дощовому плащику, в гамаках; коричневе волоссячко семирічної Мартусі бавилось із вітром, гублячись у сні дощу… Каплі [...]
Давай почнемо все з початку, будь ласка…
Давай почнемо все з початку, будь ласка… Не будем на дурниці ображатись, давай знімемо маски. По-дитячому, щиру любов – дарувати в діях, а не словами малювати нашу казку в мріях… Давай не будемо сваритись, через дрібниці, прошу… Я стану кращим для тієї, кого під серцем носиш. В радості і в горі, коли сонце чи грози, [...]
Нам бракує крил, ми ж люди. На би в небо… Нам би в небо…
Час не лікує, як з прикупу, він просто розкриває карти. Показує кого нам цінувати треба, а хто і цього не вартий, і ти мене не варта! Твої слова – пусте звучання… Не кричи, що це – любов! Це все хирня якась, а не кохання. Ці почуття банальні… Бавишся в дорослих, мила? Хочеш показати з себе [...]
Вона потрібна, більше всього на світі…
Не буду говорити їй, мільйони раз кохаю. Краще промовчу, дивлячись у вічі, вона і так це знає. Вона потрібна, більше всього на світі… Її не вистачає часом, як з неба, сонячного світла. Проти течії пливу, аби з нею бути поруч, вдихати аромат її волосся, ніколи не робити боляче… Вона зрозуміє… Я тільки їй одній відкрився. [...]
В твоїх сімнадцять років світ вже такий жорстокий.
Ти сам один, як вітер в полі, кинутий всіма на світі. І рідні всі обличчя, дивляться на тебе сліпо… Тобі бракує світла, давно в цих сірих стінах. Жив би сильним стоячи, та від недуги на колінах. З інвалідного візка життя рікою плине. Хлинуть сльози із очей, ще юної дитини. Тепло чужих людей тобі здається зовсім [...]
В пам’яті осінь…
В пам’яті осінь… Пройшло багато часу і помінялось стільки за тих 92-а дні щастя. Ми були разом, аж поки не розсипався пазл. Ти вважаєш що кінець це, а я гадаю що пауза. Думки під градусом в алкогольному сп’янінні. Марення у снах тобою, невже це кінець фільму? І ти не кохала зовсім? А може це я [...]
Моя ти вічність…
Завершується літо, а тут, як смерть з косою ріже по душі, бо розходимось з тобою назавжди… А як так получилось мила? По асфальті почуття, як дощем розмило… А любили так нестримно, поламались долі. Зі мною вже, нажаль, тебе не буде поряд. Чому так сталось? Кому це треба? Такий фінал для нас написаний, напевно, небом. А [...]
