Увійти

Ви ще не тут? Так ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ!

Хочете зробити це?

Авторський доробок: morituri

Коли мертві кохають. Розділ 2.Вибір(4)

Коли мертві кохають. Розділ 2.Вибір(4)

4 Лейтенант поглинав рештки холодного бутерброда на задньому сидінні службового авто класу «змій». Не даремно вартові вподобали її за тіло плазуна з куленепробивною шкірою. Та не лише це примушувало його не виходити на вологе повітря, котре палало чорним смородом. Салон біомашини міг похвалитись умовами чотиризіркового готелю «В гостях у Семпре» на вулиці Зеленого Птаха. Червона [...]

Холодна сталь

Холодна сталь

  Сталь жива. Прислухайтесь до вуглецевого серця і ви почуєте -  мертві феї заколихують надію. Як тоненькі голосочки, кришать марганцеві руки холодної душі. Бо вона палає холодними зірками божественного чорного світла, котре чорними хвилями плавиться на білих плечах. Але вона сталь. Холодна сталь. Вічно далеко. Вічно пуста для тепла. Для дивини. Для зелених перемін і [...]

Коли мертві кохають. Вибір 3

Коли мертві кохають. Вибір 3

Позбавлена від кайдан одягу, Анна потопала в м’якому кріслі перед стареньким мембранним телевізором. Суха зіниця екрану намагалась видавити чітку картинку, проте спромоглася лише на розірвану сітку капілярів з яких сочилась чорна рідина. Бліда повіка нервово закліпала й біомашина застигла із зображенням на склярі Мехаор Бертан плювався слиною на опонента по дискусії в  телестудії каналу [...]

Коли мертві кохають. Вибір 2

Коли мертві кохають. Вибір 2

Морітурі згорало в рожевих променях ранку, розсипалось попелом роси на безлюдних вулицях омитих холодним дощем. Криваве сонце пошматоване золотими кістками зір виставляло голі боки під легкий бриз, котрий солоним подихом моря долітав до набережної.  Високі хвилі рвали груди об дерев’яну пристань, що стогнала від безкінечного напору води. Рибальські шхуни коливаючись іржавим килимом, намагались доторкнутись до [...]

Коли мертві кохають Розділ II. Вибір 1

Коли мертві кохають Розділ II. Вибір 1

З двору фабрики вийшов пізнього вечора, коли охоронець готувався закривати ворота. Доброї ночі! – Промамляв беззубим ротом вартовий. Доброї. – Відрубав чоловік, проходячи крізь ворота. «Вона досі спостерігає за мною. Бісова жінка….» Атей міг поклястися, що Калі впивається в нього крізь привідкрите вікно. Через плече повернувся назад й направив погляд угору. Не помилився. [...]

Архон. Розділ XXVI

Архон. Розділ XXVI

Ти стала моєю з першим поцілунком. Коли вуста поєднались, я знав – навіки. В горі й радості. А тепер я відкриваю перед тобою свою душу, оголюю струни мого почуття до тебе, що палає  життям. Пишу, й важко дається кожне слово, кожна думка. Адже так їх багато, а часу мало… Прагну влити любов солодким трунком в [...]

Ланцюги

Ланцюги

Запах мокрої іржи подавляв усе. Він злітав червоним листям угору, де в пітьмі сегменти ланцюгів танули немовби шматки туману під ранковим світлом. Та тільки не внизу. Палаюче море лави колихалось ревучими хвилями. Живим вогненним звіром, лизали дев’яту щабель сходів, чорних від застиглої крові мучеників. Кістляві тіла оголяли душу від плоті, яка гнилим м’ясом падала в [...]

Коли мертві кохають. Розділ I Фабрика (3)

Коли мертві кохають. Розділ I Фабрика (3)

Чорний костюм йому пасував. Атей знайшов вишуканий одяг на столі в Лафарта коли вийшов з  рідинного коматозну. Червона сорочка із срібними запонками лежала поруч сховано в поліетиленовий  пакет, а нові черевики самотньо чекали на свого господаря під столом. Атей посміхнувся кутиками губ, задоволений від побаченого. Здоровий колір шкіри повернув вроду стрункому чоловікові. Зелені вогники лукавства [...]

Коли мертві кохають. Розділ I Фабрика (2)

Коли мертві кохають. Розділ I Фабрика (2)

Атей нервовим кроком занурював ноги в молочний туман, що стелився над прохолодною бруківкою тротуару. Жирне волосся кольору вчорашнього попелу різало довгими смужками повітря з присмаком на язиці гіркоти невдач і покори. Його зелені безладно мацали силуети прохожих, які безіменними привидами зникали за спиною. Поли плаща заляпані подекуди кавою розвівались під легким подихом бризу. Атей бачив [...]

Коли мертві кохають Розділ I. Фабрика. (1)

Коли мертві кохають  Розділ I. Фабрика. (1)

Крила синиці соромливим танком тріпотіли в пальцях вітру, коли мить до світанку запалила вогнище кольорів над небосхилом. Язики сонячного світла віщували погожий ранок, що мав народити тихий день. Птаха не зупинялась, продовжувала гратись у піжмурки з тінями, котрі дедалі старішали від подиху свіжого бризу. В маленьких зіницях, мов у люстерках відбивалась широка лісосмуга. Зелений півмісяць [...]

Виродок

Виродок

Щербатий місяць холодними вустами цілував чорні мов, смола вуста ночі, пестив срібними пальцями збуджену наготу тіла. Сін колихав Гекату на легких хмарах, зітканих з любові і печалі. А стони коханців зривались воронами у чисте небо, де сльози бога ставали мертвими зірками. Волосся темної панни густим потоком тіней падало на землю. А вітер виспівував сумну пісню [...]

Зрада

Зрада

Зрадив душу. Зрадив серце. Зрадив спокій. Як солодко віддавати власний біль паперові. Виплеснути власну отруту в целюлозні судини сторінок щоденника чи зошита. Та байдуже. Тільки єдина ціль. Мета. Бажання. Забути зраду. Зрадив таємницю. Не грає ролі красиві слова в зошиті, епітети, метафори. Виплеснись ти нарешті! Залиш мене в спокої. Ні… Як можна відтяти буквами частинку [...]

Гора

Гора

З темряви народилось світло. Сонце кольору вохри, здіймалось небесним палацом, кидаючи рідке золото на зелену стіну лісу. Південний вітер колихав старі віти дерев, цілуючи ніжне листя, через яке пробивалось малахітове марево з тіні і світла. Прозору плоть тиші розірвали пазурі крику, скропили сльозами вітру молоду траву. Немовля зривалось на плач, а рученята стискали материнський палець, [...]

Ті, хто ходять в імлі (5)

Ті, хто ходять в імлі (5)

Пітьма роздушила в руці страждальне сонце, котре стікало кроваво-червоним сяйвом. Останнє проміння згоріло на небесному склепінні, залишивши землю в згарищі мороку. Легкий вітерець колихав зеленне волосся дерев, наспівуючи тужну пісню. Його безтілесні очі слідкували за кажанами, котрі літали в смертельному танку з метеликом, де обранцю судилось впасти в смердучі ікла крилатого. Свинцеві хмари пливли в [...]

Ті, хто ходять в імлі (4)

Ті, хто ходять в імлі (4)

  «Чим серце наповнене, те говорять уста» (Мт. 12:32-37) Коридори педагогічного коледжу упивались короткою вечірньою тишею після гамірного дня. Стіни пульсували енергією, що виходила через шпарини білою штукатурки, немов пори людської шкіри, розліталась легким диханням кондиціонеру. Якби хтось в цю пору схотів пройтися по коридору третього поверху, то неодмінно почув би шум з аудиторії № [...]