Путівник
-
Резонансні дописи
-
Чуй Кажи
- Орися Леглич
Курсори » - Софія Кримовська
Я недопалки снів че » - Марічка Ваврух
Я недопалки снів че » - Зоряна
Балада про материнс » - Софія Кримовська
Жінка » - Софія Кримовська
Жінка » - marichenka
Жінка » - Михайло Трайста
Мені порадили » - duvnuj
Мені порадили » - Зоряна
Червоні стрічечки » - duvnuj
Червоні стрічечки » - Зоряна
Червоні стрічечки » - Орися Леглич
Червоні стрічечки » - Михайло Трайста
Червоні стрічечки » - duvnuj
По Городоцькій їхав » - Зоряна
Всю тишу прониза мо » - duvnuj
Всю тишу прониза мо » - Зоряна
Всю тишу прониза мо » - Анютка
Всю тишу прониза мо » - duvnuj
Всю тишу прониза мо » - Анютка
Всю тишу прониза мо » - duvnuj
Літо вже йде » - duvnuj
Всю тишу прониза мо » - Анютка
Всю тишу прониза мо » - duvnuj
Ти--чудо » - duvnuj
Лист в майбутнє » - Зоряна
Душа » - Орися Леглич
Душа » - biryuza
Душа » - Орися Леглич
Лист в майбутнє » - Орися Леглич
Літо вже йде » - Орися Леглич
Ти лиш сон » - Зоряна
Ти лиш сон » - Зоряна
Лист в майбутнє » - duvnuj
Ти лиш сон »
- Орися Леглич
Авторський доробок: nataly
Незнайдене кохання…
Десь за тисячу миль, а може за декілька кроків Десь на іншій півкулі, а може в однім з передмість У шалено незліченій кількості пройдених років Заблукав твого серця коханий і змучений гість. Він шукає дорогу, прокладену небом, до тебе, Підбирає слова, щоб сказати, зустрівшись тобі І вирощує квіти із запахом чистого неба Заблукавши в [...]
Наївність
Вона встане раненько і стиха гляне на світ Вона сяде за стіл і вип’є міцної кави Вип’є кави гіркої, як тисячі різних бід І виходячи з дому усмішку вдягне ласкаву. Буде йти й оглядати маленькі свої сліди І чекати, що десь перетнуться вони з чиїмись. А у горлі комочок маленький гіркий сидить І солона сльоза знову [...]
Вона
Вона розумна, кмітлива не може жити без кави, вона частенько щаслива з нею буває цікаво. Вона встає досвіт сонця і зустрічає світанок. Вона вдягається в щастя і починає свій ранок. Вона ще вірить у чудо, вона біжить за вітрами і шоколадом ще буде вона залатувать рани. Вона легка, мов сніжинка, вона тверда, наче камінь, вона [...]
Осінь і місто
Осінь….ідеш собі вулицею: небо – насичено-синє, сонечко - яскраво жовте. Воно ще пестить обличчя ніжними промінчиками і примушує примружувати очі, щоб бачити тільки листочки і посмішки…Так, восени посмішки не такі, як влітку чи взимку, вони – інші… Бо осінь насміхається над містом за те, що воно у своїй метушні ніколи не зупиняється, постійно кудись біжить [...]
надежда
Когда умирает надежда, следов уже больше нет. Их ветер, поднявшийся прежде, сметёт среди зим и лет. И душит холод внезапный и в теле уже зима я выпью ту горечь залпом и вспомню, что я сама. Судьба параллели скрестила, поставив на том венец. И вызвала в бой все силы, Агонию двух сердец. Скрестила и вдруг нас [...]
(без назви)
Невзмозі прокричати через шум, Невзмозі подивитись в твої очі І звук машин відволіка від дум Й відвозить те, чого я дуже хочу. Невзмозі подолати ту печаль Вуста сміються, а в очах байдужість. Тебе я бачу часто та, на жаль, З тобою не коханці і не друзі. Я двері відчиняю і щораз , Все тіло рветься [...]
Все минуло…
Ти – давно вже знайшов коханку я – давно вже забула тебе, але твій поцілунок зранку вже вікИ в моїм серці живе. Тільки ти так ніжно торкався, тільки ти так міцно тримав , ти тоді мене дочекався, та лишила тебе сама. Я лишила, бо більше терпіти я кохання твоє не змогла, моє серце стомилось тремтіти [...]
Окурок
Лежить на землі окурок Із нього ще видно дим. Його хтось лишив, не подумав, Що дим той піде за ним. Це все хтось лишив на згадку, А, може, просто лишив, А, може, це просто загадка, А, може, це просто…ти… Людина в оцій цигарці Лишила смуток і біль, А дим ще іде, все в порядку А [...]