Авторський доробок: Влада

По тілу пробіг електричний заряд, А серцебиття вже не в ритмі з рахунком. Забула, що сталось дві миті назад, Бо губи палають твоїм поцілунком… Так ніжно торкнувся, немов пелюсток. Ця мука для мене солодка, як трунок – Бо спрагу не втопить єдиний ковток, Кохання не сповнить один поцілунок…

Я не Джульєтта наших днів, І не шедевр Пігмаліона, Не виринала з твоїх снів, Як п’ята муза Аполлона. Я не блудила по ночах, І не ганьбилась у зізнаннях. Не було сліз в моїх очах, І не зривалось з губ зітхання. Я втратила якийсь момент, Обірваний уривок фрази. Не можу віднайти фрагмент, Щоб завершити клятий пазл. [...]

Минули осені злотаві дні, І памороззю дише сонний ліс… Не шкода листу мертвого мені – Він біль самотності в мій дім приніс. Затихли звуки диких журавлів, Земля осиротіла геть до краю. Із тих далеких і сумних полів, Нікого рідного до себе не чекаю. Дощем холодним плаче сіра вись, Такій негоді змушена радіти – Бо Сонце [...]

На подіумі днів і на життя арені, Усі актори власну грають роль: Сьогодні блазнем бігаєш по сцені, А завтра ти – уславлений король. Невинний ангел завтра грає біса, Вчорашній лицар – нинішній тиран. В таке життя акторське манить риса: Чим більше ролей – більший гонорар. Тому сценарій кожен рветься знати, А хто їх пише – [...]

Спливає час у вічній круговерті, Зникає щастя нетривала мить… Мої думки – пошарпані й обдерті, Моє минуле тихо скавулить. Таке ж наївне, як собача морда, Таке ж безглузде, як собачий вік. Я не чекаю милості. Я горда. Хоча…я жінка, я не чоловік. В очах палає тихий вогник болю? Я не навмисне, погляд опущу. Слова мої [...]

Дощем сочиться дірявлений дах, Трухляві рами вже давно без шибок. Лиш візерунки цвілі по кутах, Сплелись у дивні силуети рибок. А на підлозі тихо, без плачу, Лежить стілець – він інвалід: без ніжок… Книжкова шафа, чорна від дощу, Стоїть, чомусь, давно уже без книжок. Тут ще диван, який вже не диван – Лише союз подушки [...]