Авторський доробок: Михайло Трайста

Починало вже смеркати. Сонце давно закотилося за Дубруку, і в саду попід крилатими старими яблунями було зовсім темно, та Андрій Сурдук ще не покидав косити, широко вимахував косою перед себе, відбиваючи ручку за двох косарів.– Сей клаптик мушу докосити, аж би що, – промовив про себе він. – Тає коаса?* – гукнув до нього із [...]

«Вільна душа в гуцула, вільна, як гірська річка» Василь КУРИЛЯК   На Святого Спаса в Івана Малинюка зібралося повне подвір’я людей. В холодочку, під старим крис¬латим горіхом стояв довгий, збитий з ялинових дощок стіл, застелений білою бавовняною скатертиною, на краях якої вправна рука Ярини Малинючки повишивала шовковими нитками сині волошки. По¬середині столу рядком стояли пляшки, [...]

«Пішов дід по гриби, Баба по підпеньки. Дід свої поварив, Бабині сиренькі…» (з народної співанки) – Ось, дивися, які вони гарненькі! Кругленькі, рум’яненькі, свіженькі, як личко в малої дитини, а червака ні сліду… Дурний Росолик: «Міха, ото отруйні губи, не зберай їх, песя ти лаба, бо здохнеш!» Та йому песя лаба, чорт би його маму з моста гушнув! [...]

Пинтя ходив позаду хати, мнув шапку в руках і прислухався, пробуючи дізнатись, яку долю та майбуття напророчуть судільниці дитині, яка ось-ось мала з’явитися на світ божий. З хати було чути тяжкий стогін його жінки Василини і голос старої Семенихи, яка допомагала їй привести на світ нову душу. Враз почувся плач немовляти. -  Хлопчик! – радісно [...]

Останній тиждень для Федора Гулика, сільського лісника, був наче жахливий сон, з якого він хотів прокинутися. «Чорний тиждень, та й годі!» – повторював собі Федір. Спочатку посварився зі своїм братом Василем нібито через те, що той відорав з його ниви борозну царини. Але Федір добре знав, що не та клята царина була причиною їхньої сварки, [...]

«Ні, смерть вже не то, що колись… – зітхнув з досадою старий Григорій. –  І не говоріть мені пустих небилиць! Хіба оцей ціркуш, що тепер витворяють, то похорон, та де?.. Ось, минулого тижня відійшов собі на той світ Грицько Костишин, господар на все село, царство йому небесне! Лежить собі байдужий на столі, а рідня кидається [...]

(Спогади) Давно забуті, припорошені «літописи» глаголять, що я – Михайло старший і єдиний син і володар батьківського подвір’я, з’вився на світ в Anno Domini 1965, в одному з маленьких верхнянських присілків, ранком в середині червня, коли  на тому ж самому подвір’ї плакала росяними ягодами стара черешня. «Ой, знала я, що за бахур вийде з тебе, [...]

«Дивись на нього з помийняком остатнім! Ні сіло, ні впало – «пішли б ви, Іване, додому!» Куці твої зорі з шмаркачем! Хіба то корчмар? Ніякого решпекту! Сидить в білому пондьолі та горівку водою розпускає, а коли тобі найсолодший світ – «пішли б ви, Іване, додому!». Ой ні, голубчику! Младший сержант Іван Бойко піде додому, коли [...]

«Отче наш, іже єси на небесі… Ану дивись лиш кільки то сіна під ними! Вовча би вас вигризла з флудами! Гунцути одні! А ти, Іва’ махай косою до сьомого поту, за кожним стебелцем трави, а вони?!. Да святиться ім’я твоє… Ні, неборе Даруку, так не буде, ще раз витрутиш сіно, то гризтимеш яслі порожні гірше [...]

– «До-р-р-р-огі нянь-ку та ма-мко! Пер-р-р-ші р-р-раз вам са укланяю сла-ва Ісусу Хр-р-р-ис-ту… і бу-ду жда-ти сла-ва на-ві-ки Бо-гу Сятому!» – читав по складах грізним голосом старий Іван Клим листа, якого отримав його сусід Василь Бурянюк від свого сина Василька. Неписьменний Буранюк сидів біля стола і, почервонівши з сорому, як той рак, м’яв капелюха в [...]

Світлій памя’ті Степана Ткачука «Подорожуючи між колискою                                               та гробом,Я засіваю пройдені дорогиМоїх кроків слідами –Свідки,Які розкажуть                     Прийдешнім поколіннямВсе про менеТа мою земну подорож»     [...]

    Куліца не знаходив собі місця з радощів, йому здавалось, що тепер і місяць з неба не важко дістати, бо є гроші – є все! Ще до недавна вони з кумом Василіком були бідні, як миші церковні, «бідні, бо дурні, а дурні, бо бідні», – як то кажуть. А тепер?.. Хто б посмів глянути [...]

Ні, це не казка про Іванка та короля, подібна до тих казок, які кожен з нас читав чи почув від старших людей. Це істинна правда, вона трапилася кілька років тому у Верхнянці, коли через село проходив колишній король Румунії Міхай І та його дружина, королева Анна. Як томугодиться, староста села разом зі своїми радниками приготувались [...]

– Шляк би то трафив! Мені нема коли в зад пошкробатися, а непроханий засранець щодня рипається в свати. Хіба в мене є часу на тринди-ринди з маком борщ? – шептала, наче ранішню молитву, стара Гафія, стоячи у роздзяплених дверях своєї старої хатини і, підсліпувато мружачи очима, дивилась на пусту, заслану димом вуличку, на якій тільки [...]

Тільки не говоріть мені, що не знаєте Пейтера Бачі з Верхнянки! Такого ж бо гульвісb не знайдеш, хоч світ переверни, а такий залицяльник з нього, що аж! Одним словом ембер* тай годі! Хоча йому вже сімдесятка стукнула, але коли намаже сажею свої посивілі бакенбарди і підкрутить гусарський вус, той сороківки йому не даси. Багато води [...]