Увійти

Ви ще не тут? Так ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ!

Хочете зробити це?

Авторський доробок: LuNa

Хтось з минулого життя… XXX

5XRrd3ia_2w

Цього ранку мешканці поселення побачили з десяток вігвамів, що розкинулись біля головних воріт, над якими мирно піднімався димок, що малював хитромудрі візерунки на чистому блакитному небі. Натовп незвично мовчазних індіанців стовбичив перед дверима обійстя графа де Монтре, очікуючи на нього ще із затемна. Такі неочікувані гості перелякали жителів, а надто служниць і хатніх робітників будинку [...]

Хтось з минулого життя… XXIX

1pYS3f2kUSY

Еліза ніяк не могла заснути тої ночі. Головна біль виснажувала, тривожні думки хвилювали. Вона раз по раз згадувала того примарного індіанця, що чаївся в саду. Його жахлива фізіономія, нестерпний гнітючий погляд, який, здавалось, пронизував саме серце, примушуючи його стискатись від страху. «Цей погляд перевернув мені всю душу…». Щось незрозуміле страшило її. Потім втома все-ж здолала, [...]

Cry in a rain

1355322986_bec3

  Там, де упало сонце за горою Ховаючи печаль в безмежжі трав, Рясним дощем вкриваючись постою, Згадавши смак солених його страв. І там, далеко від очей сторонніх, Жалі втопивши серця у туман, Змахну вологі пасма я зі скроні, Сп’янівши від нічних страхів й оман. І там, де злива креслить кіл перетин, Де темні води пестить [...]

Some…

11

Піду вторгую нову душу Хай час тепер біжить назад  Ілюзію я знинкуть змушу Щоб стерегтись химер принад Вже нудить з награних амбіцій Цих меншовартості плодів А гонор чистка інквізицій По краплі совість знекровить І тяма скута в мішури обнову Лукавства опій венами потік Піду вторгую душу нову Облуді круговій вкорочу вік

Хтось з минулого життя… XXVIII

0dp-kosavWg

  В час, коли темінь, огорнута туманом, оповила поселення, коли тиша вбила будь-які звуки живих істот, великий самогор Масурі проник до будинку білого володаря Екваоданта. Легкими рухами граційного ягуара він здолав високу стіну і легко заскочив в кімнату через розчинене вікно. Шаман відразу відчув, він не помилився – та, що явилась йому у видінні, тут. [...]

Хтось з минулого життя… XXVII

Хтось з минулого життя… XXVII

- Я впевнений, що серед цих безконечних лабіринтів озер, порепаних болотами і торф’яниками, слідуючи верхньою течією Міссісіпі, ви наочно переконаєтесь, які багаті надра цих порогів, захоплено і схвильовано змальовував Фабьєн де Монтре своїм співрозмовникам принади майбутньої подорожі. Це все чудово і інтригуюче, але особисто мене бентежить перспектива загрузнути в цих обширних болотах, [...]

Нотатки блаженного розуму на шпалерах психіатричної палати

EF1QOV3kvIM

Я все зрозуміла, нарешті до мене дійшло, як до жирафи, що периметр нескінченності несказаних слів поділений на нуль дає повний нуль ілюзій, які в свою чергу визначаються квадратом самообману помноженому на нездійсненість мрій, ну в моєму випадку кубом самообману.а результат завжди однаковий – розчарування, пригнічення, пустота І чому так криє.нічого, це, напевно, все ж таки [...]

Хтось з минулого життя… XXVI

0dp-kosavWg

«Перший чи другий? Каурі чи Шахревар?» По охопленому сутінками лісу безшумно пробирається поміж дерев і чагарників великий вождь і шаман онондагів* славетний самогор** Масурі. Він спритно долає всі перешкоди на своєму шляху, оминаючи могутнє коріння і густі чагарники, які щільною стіною повстають раз по раз перед ним. Ніщо не в змозі зупинити його і перешкодити [...]

Хтось з минулого життя… XXV

Rz68-MBFsMo

Яке неозорне і красиве це царство лісів і вод – милувалась Еліза чарівним світом природи, що відкривався далекою перспективою з-за вікном. Вона вдивлялась в далечінь, сягаючи поглядом далеко за межі саду, туди, де земля і схили гір ще горіли в променях невидимого вже за горизонтом сонця. Вона намагалась вгамувати пристрасті, що вирували думками, ховаючись від [...]

Хтось з минулого життя… XXIV

Rz68-MBFsMo

- Не може бути, мадемуазель Роз із самої колиски Франції – Парижу?! – захоплено вигукнув адмірал Фоурньєр. Гм… Це все дуже дивно, задумливо, здавалось, сам до себе промовив віконт Петіт. Що саме викликало у Вас занепокоєння, Дідьє? – маркіз Фоурньєр зі здивуванням глянув на сього ад’ютанта. На галіоті?.. До Нового Світу?.. [...]

Хтось з минулого життя… XXIII

Rz68-MBFsMo

- Ех, молодість! Гаряча юнацька кров, порушив навислу тишу комендант Кеппел. – Сучасний спосіб життя вчить молодь не тушуватися ні перед авторитетами, ані перед жінками, ба навіть перед такою милою дівчиною, якою є мадемуазель Роз. – комендант вклонився Елізі. А ще гірше, навіть відноситись до них з якоюсь зневагою. Це неприпустима поведінка, [...]

Хтось з минулого життя… XXII

Rz68-MBFsMo

- Мамо! Мамо! Дивись, який мені Кумопу хвіст дав! випалила радісно Сюзі, підбігаючи до графині де Монтре. Сюзі! Він чудовий, пригортаючи доньку мовила графиня. – Кумопу? – тривожно глянула вона на Елізу. Ми випадково натрапили на групу металлаків в лісі, пояснила Еліза. Донечко, біжи покажи друзям, коли дівчинка, [...]

Хтось з минулого життя… XXI

Rz68-MBFsMo

Останній місяць літа видався дуже спекотним. В повітрі не відчувалось ні найменшого вітерцю. Все стало сухим, як порох, трава і хмиз хрустіли під ногами. Лише дерева стояли зеленими, пахло смолою і лісовими фруктами. В найбільш жаркі дні Еліза ховалась зі Сюзі в затишку ліса. Від ліса і розпеченої землі піднімалось марево, крізь нього, як через [...]

Хтось з минулого життя… XX

Rz68-MBFsMo

    Будинок ще повивала тиша і півтемрява. Еліза навшпиньки пройшла коридором і спустилась сходами. Перш ніж зайнятись щіткою, вона якомога тихіше прокралась на кухню, де втамувала спрагу великою чашкою гарячого запашного чаю з ромашкою та чебрецем. Еліза жадібно смакувала благодатний нектар, що теплою хвилею обдав пересохле горло і розлився тілом огортаючи, наче невагомою блаженною [...]

Хтось з минулого життя… XIX

Хтось з минулого життя… XIX

Алан з роздратуванням розштовхував натовп, пробираючись до Фабьєна. Чого його туди понесло? Яка безрозсудність! Чому до цього незначного інциденту стільки уваги? Всім явно нема чим зайнятись. Достатньо найменшого приводу і ВУАЛЯ – зіваки постягалися довкола блазня. Чим ближче Алан підбирався до центру площі, тим сильнішало його озлоблення. І от, йому врешті вдалось дістатись осередку подій [...]