Авторський доробок: Світлана Сич

Колись я думала, що виживу сама. Колись я мріяла, що знову покохаю. Але минула осінь, і зима. А що змінилось, віриш? – не згадаю. Колись молилась за здоров’я тих, Кому хоч раз молилося за мене. Колись я вірила, що вітер хоч притих, Але гуляє. Листя рве зелене. Колись здавалося, що дощ, то не біда. Колись [...]

Обманюючи страхи і тривоги, Себе оббріхуючи з ніг до голови, М’які кути й широкі коридори Тепер довіку не покинеш ти. Це за твої ідеї божевільні Тепер ти під замком весь день сидиш. Думки твої не будуть більше вільні. Це дурка. Ти у пастці. Ти мовчиш. Відгадуючи знаки на папері – Круги, трикутники і ромби непрямі, [...]

У кухні з крана капає вода. Стук-стук по дну. Дістало. Більш не можу. Від всього розболілась голова. Кап-кап сльоза. Скотилась. На підлогу. На вулиці виблискує гроза. Вона весною вийшла погуляти. День серед ночі. Глянь, яка краса! То може варто зараз помовчати? Гаряча кава. Чорна. Без вершків. Ковток. Тепло. Як смачно. Неймовірно. Як шкода, що мій [...]

Опало листя. Вітер. Холод. І хмари стеляться до ніг. Не поворот. І не дорога. А лиш пуста самотня ніч. Тепер вовчиця одиначка Ховає здобич у душі. Вона боїться, щоб зненацька Ніхто не вкрав її вірші. Вона не стане вити в небо. Вона не пустить ні сльози. Навіщо? Вже нема потреби. Їй сльози не допомогли. Вона [...]

… Прощаючись, не плач. Ти повернешся. Прощаючись, молись. Не знаєм ми Чи правда те, що кинута монетка Нас поверне назад через вітри. Кохаючи, кохай. І будь щасливий. Кохаючи, не спи. І бережи. Бо втрата найдорожчої людини Це рани ті, що не загоїш ти. Усе в твоїх руках. Тримай міцніше. Усе у серці. То ж не [...]

Перед собою карти розкладу. Що скажете мені, валети й дами? Песимістично! «Попадеш в біду» Ви б краще мені правду розказали! Колода брехунів. Шматок лайна. То в чому ж ваша сила? поділіться. Ви ж боїтеся навіть сірника. Бо спалахнули б від одної іскри. Візьме до рук вас п’яний шарлатан. Змішає хаотично. Посміхнеться. Десятки віддадуться королям. Дешевий [...]