Авторський доробок: Світлана Сич

Забутись. Загубитися. Знайтись. Подумати. Лишити все як було. Перевернути. Стати “як колись”. Зіткнути все теперішнє з минулим. Пробачити. Не впасти. Далі йти. Сміятися. Нехай позаздрять люди. Покращати. Дозріти. Розцвісти. Плювати на стандарти. Хай осудять. Не знати. Не вдаватися в слова. Не плакати. Прожити. Задихатись. Повірити. Помножити на два. Торкнутись світла. І не перейматись. Прокинутись. Збагнути. [...]

Ти проріс в мене всю в один день і так непомітно. Ти забрав все, що було й нічого не залишив. І з палкого вогню лиш слабкі розлетілися іскри. І вогню вже нема – ти руками його погасив. А слова, ох слова! Так зривались і в вирій летіли. А думки, ох думки! Їм не було ні [...]

На цю публікацію мене надихнув допис Зоряни “А мені б олівці…кольорові.“. Сумно стало. Ми так часто думаємо, що затримка зарплати на тиждень – це біда світового масштабу, в той час як бездомні діти не знають чи варто їм завтра прокидатися і проживати ще один день. Я знайшов подертий зошит. Буду малювати. Нащо я на світ [...]

Ні на які зонти своє сонце не зміню. Хай горить. Хоч і тьмяно, але горить. А в суботу піду подивлюсь на весілля. Білі плаття, машини… Хтось заміж спішить. Ні за які букети не стану вдовою. Буду так собі просто. Сама по собі. Як горілку хтось випив – залиюсь водою. Ти ж, дияволе, геть. Тут не [...]

Мигає курсор на білому фоні. Просить: «Щось напиши». Заплуталась думка. Змокріли долоні. Невпевненість, пропади!! Може, друзям подзвоню? Чи може не треба? Цікаво, вони в мене є? Хочу цукру, розваг і вина на качелях. Збираю детальне досьє: Де народилась, чого вже добилась? Чи може, все там же – на дні? Напевно, ніде. Я в болоті спинилась. [...]

[ За дивним та незрозумілим збігом обставин текст цієї публікації було переміщено в далекі міжгалактичні кіберпростори невідомими інопланетними субстанціями. час повернення - невідомо... ]

Шкода, що у добі годин так мало. Я би домалювала ще хоч дві. Щоб часу на дурниці вистачало, А не лише на мудрості одні. Собаки за вікном зірвали голос. Все брешуть, брешуть. Кожна про своє. Хтось збреше щось про нас. А ми про когось. Цигарка запах кави переб’є. Хтось смс пришле – «куди пропала?» І [...]

Давай напишемо з тобою казку. Про нас, про море, місяць і зірки. Про все старе, що вже тепер сучасне. І ще раз про залізні ланцюги, Якими зв’язане погане і прекрасне. Давай екранізуємо мотиви. Сценарії напишемо, і текст. Як ніби двом героям їхні сили Після війни зійшлися нанівець. І доступ до повітря перекрили. Ще можемо намалювати [...]

І знову не засну, хоч так хотіла. А завтра знов робота, купа справ. Наступний день ще навіть не почався, А вже дістав. Думки готують вибух в голові. Я завтра знов полию їх водою. Може колись я з ними розберусь, А може і сама з собою. Одного разу знищу календар, Яка різниця? День у день те [...]

Колись я думала, що виживу сама. Колись я мріяла, що знову покохаю. Але минула осінь, і зима. А що змінилось, віриш? – не згадаю. Колись молилась за здоров’я тих, Кому хоч раз молилося за мене. Колись я вірила, що вітер хоч притих, Але гуляє. Листя рве зелене. Колись здавалося, що дощ, то не біда. Колись [...]