Авторський доробок: Олексій Тичко

За основу взятий цей вірш- Останні гастролі старого театру, Костюми, валізи і грюкіт коліс. Аншлаги у касах, поклони таланту, У залі навстоячки крики: “на біс!”. І знову він грає сонату душевну. Летять його ноти, не знаючи меж. Під ноги троянди – закидали сцену. Любов і повага, фанатів кортеж. Звучить тихо скрипка, маестро в печалі. В [...]

Я рими ґвалтую при світлі торшера. Строфа не лягає, ні ямб, ні хорей. Шукаю в романах. Читаю Бодлера. Натхнення немає. Відсутність ідей. Розірвані фрази, затаскана рима, Порожня бездумність, і віршів нема. Дорога поезій для мене незрима, Катрен недосяжний, між нами стіна… Рядами писав на листах А-чотири, По черзі псував я стандартний формат. І кидав у [...]

Немилосердна ера, ера злоби і гніву. Болі у грудях, давлять тонни бетонних плит. Трачу на вітер сили, майже немає віри, Душу розколе навпіл те, що тепер болить. Промінь надії гасне, темінь густа в тунелі, Ноги мої відчули холод підземних вод. Руки тягну у протяг, де ті до світла двері? Швидко росте напруга в тисячі тисяч [...]

В мареві бажання На руках без втоми я несу міледі, Східцями угору до м’яких перин. Свідки тільки стіни і амури в небі, Будемо ми справжні – маски геть і грим! Ніжні, плавні рухи в них вмирають давні. Хвилювання, боязнь ніби в перший раз. З головою весь я у кипучій магмі, Не погасле світло, не турбує [...]

Жестом чи словом Я невільник у тебе в полоні, Раб обставин і звичок лакей. Мучать думи глибокі, бездонні, Не приходить у спальню Морфей. Ти дай знак мені жестом чи словом, Натякни, біля ніг буде раб… Полечу в блискавиці із громом, У морози, в густий снігопад. Помани під зірки новорічні, В дзвони Пасхи Великодніх днів. Ти [...]

Чого сумний бродяга міста? Розумні очі повні сліз. Сліди нашийника – намиста, Домашній був, не бачив ліс. Зайди, зігрій кістки старечі, Бо шерсть руда в дірках від ран. Це символічно так, до речі, Ти сам прийшов під мій паркан. Не бійся друг, клади дві лапи, Прописка в нас тепер одна. Обоє ми зазнали втрати, Лягай [...]

На вікнах кімнати гардини прозорі, Там мабуть веселощі, гамір і сміх. Я йшов просто в осінь, маршрут мимоволі, Проліг біля вікон-змінити не зміг. Самотності в’язень і осені бранець, Промочені ноги і кашель з грудей. Іду по асфальту-блищить ніби глянець, Дійшов я до вікон, дійшов до людей. А скло розділяє…Така ти далека! Скрізь шибку мутну бачу [...]

Прохання до осені. Подаруй мені день. Я здалека приїхав сьогодні. Як на зло, увесь шлях малював дощ картинки на склі. Уже осені дні, пожовтілі і майже холодні, а уява малює рожевим по жовтій імлі. Подаруй мені ніч. Подаруй її всю, без останку, я так довго чекав, тільки в осінь придбавши квиток, ти заручнику мрій, подаруй [...]

Ми були у раю Ліхтаря ореол, неприродно блищить як корона, Ріжуть гострі кінці, Своїм лезом розбурхану ніч. Я у стінах не можу, до купи:напруженість, втома, Мене в путь веде осінь, що зіткана із протиріч. Ніби маятник промінь: гойдається вправо і вліво, Під ударами вітру, Постійно скрипить на свій лад. По наївності думав, уже призабув і [...]

У світлі торшера Це я торкаюся до тебе, Волосся гладжу в тишині. А ти мовчи, мовчи, не треба, Не треба слів твоїх мені. У них тонули погодинно, В повторах змісти відцвіли, Звучали голосно і сильно У ніч без сну, у ніч сови… У напівтемряві кімнати Рука в руці у цей момент. Волосся чую аромати, І [...]

Осінній гість. Слова живі, не паперові, але й вони – ще тільки звук. Розмова стихне на півслові… Цілую губи…пальці рук. Слова банальні, однотонні згубили сутність, певний зміст. Шляхи далекі. Ти у втомі. У пізню осінь милий гість. Для тебе все, щоб очі карі, в цей вечір не були сумні. Цей інтер’єр, його деталі і парафінові [...]

Світанок не скоро, мій погляд на стелі, в руці я без втоми тримаю портрет. В душі cіра пустка, я ніби в пустелі, і тільки пливе сизий дим сигарет. Ще будуть світанки, в тумані від диму, у роздумах ночі, кошмари у сні. Створили так складно нещасну людину. А може це щастя?….Що біль у мені! До тебе [...]

Дотик рук серед білого дня, Хай шушукають недруги в спину. Не важливо – дрібне, метушня… Гнів і осуд складу я у риму. Вірш на двох в ньому сум – пелена, І солодкі цілунки – бо вкрали. Не жона ти мені, не жона! Я частинка від іншої пари. Я шукаю логічність і суть, Може, просто віддатися [...]