Це не спонтанний текст, швидше навпаки – він є результатом довгих міркувань. Він є особистим, бо я сама для себе хочу знайти відповідь на це питання і в своїх припущеннях спираюся лише на власні спостереження. Буду рада почути думку спільноти. За своє недовге життя (24) я встигла побувати на дванадцятьох весіллях. Чотири пари з тих, [...]
Переглядів: 187
Дуже гарна стаття! все логічно розписано… І суть явно в тому якась є. Вітаю з дебютом!
Я валявся під столом!!!
Автор молодець!!! 
І вам дуже пощастило. Бо напевно в багатьох випадках саме нещасливий шлюб батьків залишає слід на сприйнятті самого шлюбу дітьми. І навпаки коли батьки щасливі-діти теж починають сприймати це як норму.
Тут напевно обом все життя потрібно старатися підтримувати одне одного в якихось індивідуальних захопленнях. Або хоча б не заважати.
Нічого вони не плекають, не планують і часто взагалі не думають що таке шлюб і що з ним робити. Просто собі виходять заміж “щоб в дівках не сидіти”, ” а то мама підганяє”, “бо сусіди вже шепочуть за спиною”.
А потім “ми різні люди”, “не зійшлись характерами”. Чому ж раніше очі не бачили і розум спав? 
щось в тому є… хоча то був інший час. зараз часто парам важко розвиватись так, щоб постійно бути на рівні, в кожного бувають особисті злети і падіння. і тут дуже важливо не картати, а підтримувати одного. людям часто таке буває важко. особливо жіночій половині.
це напевно і є найбільшою проблемою в сім’ях. тепер ж усі – ОСОБИСТОСТІ, ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ! “напрягтись” щоб пошукати компроміс і обговорити проблему без звинувачень одне одного – стало так важко. і коли стає геть важко – людям здається, що легше піти і кинути все, аніж намагатись щось полагодити. колись так просто було не прийнято…
А взагалі стаття дуже і дуже цікава. Легко читається і заставляє задуматись. Браво!
згідна повністю зі всім
просто є одна проста річ – коли двоє зустрічаються, то все всіх влаштовує. А коли женяться, оптім вилазять всякі такі штуки, про які думати не міг. Тому, в кожній ситуації – все індивідуально. Не важливо, коли і СКІЛЬКИ зустрічаєшся перед весіллям. Можна добре вийти заміж,як півроку знаєш людину, а може шлюб до краху привести і коли 5 років зустрічаєшся..і навпаки..деколи довге зустрічання насправді випробовують силу стосунків і їх цінність.. а можна і не дотянути до весілля, бо щось ломиться, перестає існувати сенс продовжувати стосункиі т.д.
але значить не все так добре, коли люди розлучаються і головне, завжди !!! винні обоє..тому, тут раз на раз не попадає.. і для такого нема спеціальної формули, щоб вивести, розлучиться кожна 2-3 пара чи ні.. просто треба з відповідальністю відноситися до шлюбу, але не завше можна побачити, що тебечекає там, на тому світі
zhaczeck каже:
ну..ВСЕ добре і так бути не може. Завжди будуть якісь нюансики. І тут вже залежить від бажання і вміння людей ті нюансики або не помічати, або налагоджувати.
zhaczeck каже:
Зоряна каже:
Жесть. Ну це теж. Хоча буває, що навіть і життя спільне, але таке різне. У когосб є можливість розвиватись, а у когось немає.
Зоряна каже:
То не так. Все псується між двома не тому, що вони не лагодять. Вони не лагодять, тому що відчувають що все зіпсулось.
zhaczeck каже:
Ну але якось потестувати спробувати варта! Ато потім сюрпризики.
duvnuj каже:
та неправда! можливість розвиватись є в кожного, справа тільки в бажанні. хтось в роботі розвивається (кар”єрний ріст і всяке таке), а хтось книжки читає, чи на стрільбу записався… І нічого поганого в тому, що в людей є різні захоплення я не бачу. Рідко коли чоловікові буде цікавим вишивання хрестиком чи плетіння бісером, так само як жінці полювання чи риболовля. Це природньо, так само як і те, що в людей з різними хоббі, все-одно є щось і спільне…любов наприклад…
duvnuj каже:
А й не казала що все псується тому, що не лагодять. Псується з різних причин, але розходяться з тієї що не лагодять, що не хочуть лагодити, що втомились лагодити, що легше піти, ніж напрягатись щось та й виправити. А не лагодити, відчуваючи що щось зіпсулось, то вже просто дурість. Якби всі так і жили, то напевно жодна сім’я б не збереглась. Щось зіпсулось? Ну ок – розходимось. Дурня.
duvnuj каже:
ну напевно не завжди вдається все протестувати. та й сюрпризики нікого певно ще не оминули
До Зоряна:
останній коментар-чиста правда.
Лишається тільки чекати.. “скоро в кінотеатрах”
цілком погоджуюсь із тим, що коли нічого не клеїться то найлегше розійтися. тоді ми відповідаємо не лише за себе, а й за дітей.. і хочемо, щоб вони жили з нормальною психікою. а не у сварках і розлученні батьків..
Зоряна каже:
Ага. Як правило замість розвитку люди роблять то шо мусять – працюють чи займаються господарством. А зі спільного як правило – діти.
Зоряна каже:
Або геніальність. Замість того аби постійно затикати дірки в старому гнилому плоті, краще збудувати новий кораблик.
zhaczeck каже:
Ну то треба все перевірити до того як появляться діти. Шоб потім не треба було комусь психіку ламати. Бо нема чо спішити заводити дійте. То ж не кота завести, чи блох…
zhaczeck каже:
ну я не зовсім це мала на увазі. я мала на увазі, що не варто розходитись, якщо щось не клеїться раз чи другий, а варто піднапрягтись щоб не розвалити все, що ще лишилось і відновити щось що зламалось. знову ж таки, заради тих самих дітей…
duvnuj каже:
ну та й в роботі і в тому ж самому господарстві нема нічого смертельного. головне правильно розподіляти свій час: і на сім’ю, і на роботу, і на власні захоплення. тільки так можна бути задоволеним життям. а те що спільно виховують дітей – ну то тільки плюс, як на мене. А то зажвичай цим жінки в декреті займаються, поки чоловіки гроші заробляють. І чоловіки деколи аж надто мало часу приділяють тим самим дітям.
duvnuj каже:
До речі, тут ключовим певно є все-таки оте “як правило”. А деколи варто відходити від “правил” і стереотипів. Можна жити і по-своєму, якщо двох людей це влаштовує. Може з такого варіанту щось хороше б і вийшло.
duvnuj каже:
ну. повторюсь, якби так думали всі, то мабуть не збереглось би жодної сім’ї. Завжди ж в такому випадку краще знайти новий 18-річний кораблик чи нового крейсера-мільйонера. Але ж сім’я створюється ніби не з думкою “а, ну поки отой хтось мені підходить, а потім поміняю”, люди клянуться “аж поки смерть..” а не “аж поки не посваримось” чи “аж аж поки я не западу на когось іншого”, і будують якийсь спільний світ. Хоча то напевно залежить від того як людина ставиться до самого поняття шлюбу, сім’ї, цінностей.
duvnuj каже:
А ще треба не їсти після 6-ї, ходити в поліклініки на планові медогляди, переходити дорогу тільки на пішохідному переході і т.д. То я веду до того, що не все в житті йде по плану і так як треба. І народження дітей, на жаль, все частіше відбувається далеко не за планом…
Зоряна каже:
ммм… краще 19-річний!
Зоряна каже:
Та не обов’язково ж зразу сім’я. Може якось без женячки співіснували… чи просто шось там… Може я просто відволікся від теми, що це все про женячку. Але якщо вже надумали таке робити – то вже тре і думати як то все докупи тримати.
Зоряна каже:
Ну бо не треба до шлюбу зайатись невідомо чим!
duvnuj каже:
Та можна звісно. Але там вище йдеться саме про сім’ю.
duvnuj каже:
гаразд!