****

Розгнівані на вітер ми неслись

В далеке майбуття, простори білосніжні.

Зима ще не прийшла, але вона

Прислала вже карету до осені підніжжя.

Ми не замінимо теплом вже холод.

І не запахне більше манкий солод

Троянди, що стояла гордо серед злота

Аж до самої осені  погорда.

Ми ще не в змозі зрозуміти,

Чому ці айстри похилили голови.

І куди ділось те зелене літо,

Й чому знадвору знову  віє холодом.