Чому?

Чому не все, що роблять твої руки,

Цінують люди, діти, внуки?

Вони мовчать, вони всі злюки.

А твої руки… а твої руки

Ідуть тоді до них в обійми,

Бо їх ніхто вже не замінить.

І навіть зраду чи брехню

Вони пробачать.

А може, я вже просто сплю

Й у сні мені далеко десь маячить

Червоно-золоте проміння,

Що опліта мене немов коріння

І від якого вже нема спасіння…

Ми просто гралися у гру.