Отак, давай, сідай-но біля мене.
Заплющуй очі, в мандри полетим.
Я покажу тобі сади зелені,
А в них могутні, дужі стоять клени:
Колись співала юною я їм.
Сідай. Не думай ні про що, не згадуй.
Пусти думки, нехай собі летять.
Згадай дитинство легко-шоколадне
І тих лелек що з вирію спішать.
Згадай, як пошепки тебе гукала ненька,
Коли не вмів іще ти говорить,
Згадай свої ті посмішки миленькі,
Маленькі рученьки до неба як тяглись.
Далеко все по часу, а у душі так близько,
Немов би щойно-вчора це було.
Ти пам’ятай лиш рідний дім й колиску.
Вони надії й віри джерело.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 7
Скуштуй ще смаколиків:
