Ти ставиш дату у листі на день пізніше, –
А раптом він затримається десь?
Ти вже не пишеш навіть йому віршів —
Ти знаєш, що цей лист більш прийде.
Ти навіть адресата вже не пишеш,
Ти вже не пишеш і відправника.
Ти просто на папері пишеш тишу,
Виводить тонкі лінії рука.
Ти лиш кладеш пустий папір в конверти,
Ти кажеш, що так краще буде всім.
Життя боятись треба, а не смерті.
І мороку у світлі поколінь.
Така наївна й світлая водночас,
Тобі в житті біди краще не знати.
А зорі світять темно і пророче…
А лист іще шукає адресата…
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 292
Гарний вірш… гарні небанальні образи… відчувається атмосфера.
мені здалось що тут пропущене слово…
гарно.
duvnuj wrote:
ага… нівніматільность мая міня згубіла)
але я вже ніби виправила))))
а так то дяяякую)
Орися Леглич каже:
ніби ні