Осінь

Осінь - пора вмирати від нудьги,
Дерева листя покидає,
Немов летять в краї птахи...
В цю пору року ангели вмирають.
Ні, не зникають у пітьмі
І не живуть мов сірі люди,
Прокинувшись, вони живуть в тобі,
І знову гинуть від ударів в груди...
ТИ б'єш постійно і вночі,-
Ти спиш, та всеодно вбиваєш,
Всіх ангелів, що досі ще існують у мені,
Домівку їхню, люди, серцем називають,
Та я пручаюсь й не даю собі,-
Померти...
Я ангелів у темряві збираю,
У темряві, що зветься "Білий дім",
Так, я в лікарні спочиваю.
І сняться там мені чарівні сни,
В яких постійно ти мене вбиваєш.
Та я вмираю у своїй пітьмі
Де бачу сни, та ангелів збираю.
У білім світі,
З посмішкою в груди
Вриваєшся ти знову уві сні,
І рвеш своїм мовчанням й брудом,
Якого вже удосталь у мені.