Не тратьте жизнь свою на тех, кто вас не ценит ,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на “новый поворот”.
Не тратьте слёз своих на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех,кто,извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Не тратьте сил своих на тех,кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Не тратьте слов своих на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Не тратьте жизнь свою ,она не бесконечна,
Цените каждый вдох,момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о Вас!
Ніби і знаєш шо не варто тратити своє життя на тих для кого це просто пустота, в теорії розумієш шо не варто, а на практиці якось все інакше виходить…
Гарний вірш! Сподобався
Ага. Якщо всіх кого автор перечислила в цьому вірші-списку, просто тупо відкинути геть, то виявиться що навколо тупо пусто! Нікого! Пустеля! Так можна всіх відкидати чекаючи на якийсь аморфний ідеал, а життя то йде…
Краще тратити життя на чекання “того єдиниого який невідомо де і невідомо коли прийде і чи прийде взагалі” ніж на саме життя насичене подіями і людьми?
duvnuj wrote:
Ага. Тратити життя на людей, які тебе не цінують, не люблять і не дорожать тобою. А ще на сварки, істерики і інтриги… Ну звісно! Заради цього варто жити! Життя зразу таким неймовірним і насиченим стає!
Не думаю що світ стане зовсім пустим якщо відкинути ідіотів.
А вірш прекрасний! Зачитувалась кожним рядком і погоджуюсь з автором на всі 100%!
баби…
До duvnuj:
не баби, а просто дорослі люди.
Зоряна wrote:
Дякую всім за хороші оцінки
Просто на мою думку, деяких людей…ДЕЯКИХ!..все ж не можливо витерпіти…і є тільки один шанс щось зробити – викинути цих людей з власного життя.
vladka wrote:
Ну тут кожен судить сам по свому випадку… одного рецепту для всіх немає.
п.с. але все ж любити себе – то жахливо! Не люблю самолюбів і егоїстів.
duvnuj wrote:
А я обожнюю. Бо любити себе – це чудово. Любити себе – означає поважати себе, цінувати власне життя. дбати про себе як про особистість. І що в тому поганого. Та й здоровий егоїзм, як на мене, це тільки плюс. Варто думати про себе і це зовсім не виключає того, що якщо ти любиш себе-ти не любиш інших, якщо дбаєш про себе – то тільки про себе виключно.
Звісно якщо все в розумних межах і не доходить до “я найкращий/а, бо то Я!”. Але в любові і повазі до себе немає нічого поганого!
Любіть себе!
Насправді погоджуюсь, що себе потрібно любите. Але знати міру!
Скажу чесно, я мало себе люблю, і дуже жалію про це. Більше думаю про інших, ніж за себе.
Як сказав мій хлопець-егоїст, йому зі мною повезло.
До madama:
А я люблю себе і дуже задоволена цим, бо ще не забулись підліткові роки коли все не подобалось і купу комплексів псували життя. І навіть трохи егоїсткою назвати себе можу, бо думаю про те, щоб мені було добре) Але тим не менше так само це не заважає мені любити і інших, і думати про те, щоб дорогим мені людям було так само добре, як мені. всі щасливі. Хеппі енд!
До того ж, якщо ти любиш себе, ти не обов’язково повинен бути егоїстом чи самолюбом. Бо потрібно любити НЕ лише себе.
Нехай собі будуть в ролі масовки 
Тим більше у вірші не написано відкинути всіх людей, просто не тратити на них своє життя. А викидати навіщо?
Любити себе – то поняття має свій термін. І термін цей – онанізм.