виношую в лоні ідею
і де я тепер після
наших вчорашніх істерик?
все стерто й
каліцтво пророків не зовсім тілесне
душевне скоріш
поріж
розчленуй на кавалки всі дні що пройшли
все те що ми втратили
все те що стало старим і затертим!
краще давай забуватись?!
давай не дусити загноєні рани
з-під наших сердець
холодними тінями до сих пір продовжуєш
писати нікому не потрібні рядки
ти видряпуєш рівно по контурах
на cтінах вірші і прокльони безжальні
блюзнірство скуйовджених бачень!
онімілий кашель…
ось що так вабить в
усій цій давно завареній каші
пробач я залишаюсь
знову і знову танцювати словесний
стриптиз перед вами всіма?
вже набридло ловити ріжучі погляди
звідусіль
як рани у сіль відбиваючись
від куль!
від курв!
вері кул!
культурне життя
ха-ха
просто загрався в поета
альфа-бета відсічення
антракт!
може завершимо зараз виставу?!
і ким ми стали міняючи місцями усе?
знову і знову різати пальці допоки
не буде болю тілесного щоб відчувати
хоч щось і кесаревий тут ні при чому
не допоможе!
виношую в лоні ідею
і де я тепер?
скажіть хоча б хтось?
вишнями переспілими опаду від переспілості
так приємно робитись нещасним що
часто засинаю на балконі під ранок
з недопитим на дні алкоголем
і комом у горлі так дусить відсутність
тебе що аж хочеться вмерти
не дихати й лежати собі
руки склавши
молитись пошепки щоб ніхто не зміг
підслухати
хоча б це
