За: Червень 2011

Другого дня Андрій збирався йти до міста, тому встав раненько нагодувати кобилу. – Максиму теж треба до Сигота, – сказала сестра Андрію. – А я знаю, чи пан лікар поїдуть зі мною возом до Сиготу, – іронічно відпо-вів Андрій. – Так, Андрію, поїду, – відповів Мак–сим, який появився у дверях, простяга-ючи руки вгору, наче для [...]

Людська усмішка – це великий дар дарований нашій душі. Вона приводить нас в стан задоволення іноді такого сильного, що ми не в змозі втриматись і починаємо плакати. Безліч посмішок ми можемо побачити саме 1 квітня. Багато жартів, позитиву через край. Вона також любила цю пору, адже сміх був для неї всією сутністю її «Я». Вона [...]

Починало вже смеркати. Сонце давно закотилося за Дубруку, і в саду попід крилатими старими яблунями було зовсім темно, та Андрій Сурдук ще не покидав косити, широко вимахував косою перед себе, відбиваючи ручку за двох косарів.– Сей клаптик мушу докосити, аж би що, – промовив про себе він. – Тає коаса?* – гукнув до нього із [...]

Чи задумувались ви коли не будь на цінністю сліз? Здається, вони несуть лише біль та асоціюються з чимось неприємним та сумним. Але давайте на хвилинку уявимо, що наші сльози ладні потрапити в самий центр пекла, обпікаючи руки демонам. Багато людей бояться сліз. Ховають їх під маскою «в мене все добре». Та тримати в собі їх [...]

Якби не ти… Тієї ночі я не могла заснути. Все згадувала знайомих, яких давно немає в моєму житті, роздумувала над помилками, які робила. Одним словом, намагалась загрузити свою голову всім чим можна було. Через вікно пробивалось місячне сяйво, яке наче тихенько стукало, та просило, щоб я відчинила йому. Та я й не проти. Піднялась з [...]

«Вільна душа в гуцула, вільна, як гірська річка» Василь КУРИЛЯК   На Святого Спаса в Івана Малинюка зібралося повне подвір’я людей. В холодочку, під старим крис¬латим горіхом стояв довгий, збитий з ялинових дощок стіл, застелений білою бавовняною скатертиною, на краях якої вправна рука Ярини Малинючки повишивала шовковими нитками сині волошки. По¬середині столу рядком стояли пляшки, [...]

«Пішов дід по гриби, Баба по підпеньки. Дід свої поварив, Бабині сиренькі…» (з народної співанки) – Ось, дивися, які вони гарненькі! Кругленькі, рум’яненькі, свіженькі, як личко в малої дитини, а червака ні сліду… Дурний Росолик: «Міха, ото отруйні губи, не зберай їх, песя ти лаба, бо здохнеш!» Та йому песя лаба, чорт би його маму з моста гушнув! [...]

Пинтя ходив позаду хати, мнув шапку в руках і прислухався, пробуючи дізнатись, яку долю та майбуття напророчуть судільниці дитині, яка ось-ось мала з’явитися на світ божий. З хати було чути тяжкий стогін його жінки Василини і голос старої Семенихи, яка допомагала їй привести на світ нову душу. Враз почувся плач немовляти. -  Хлопчик! – радісно [...]

Останній тиждень для Федора Гулика, сільського лісника, був наче жахливий сон, з якого він хотів прокинутися. «Чорний тиждень, та й годі!» – повторював собі Федір. Спочатку посварився зі своїм братом Василем нібито через те, що той відорав з його ниви борозну царини. Але Федір добре знав, що не та клята царина була причиною їхньої сварки, [...]

«Ні, смерть вже не то, що колись… – зітхнув з досадою старий Григорій. –  І не говоріть мені пустих небилиць! Хіба оцей ціркуш, що тепер витворяють, то похорон, та де?.. Ось, минулого тижня відійшов собі на той світ Грицько Костишин, господар на все село, царство йому небесне! Лежить собі байдужий на столі, а рідня кидається [...]