Я вірив в кохання
І мав те бажання
Дівчат дивувати,
Тепло дарувати.
Прийшла перша зі снів.
Я шукав довго слів.
Аж питаю: «Ти де?»
Вона з іншим іде.
Другу зустрів я,
Але зрозумів я,
Вона має обранця:
Кохає злочинця.
Усе віддав третій,
Освідчився я їй.
Доля божевільна!
Каже: «Я невільна».
Що ж таке сталось?
Чи це все наснилось?
Ми обіймались,
Тепер попрощались.
Ні, я не здався
І не загубився.
Ні, не злякався.
Я розчарувався.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 87
То таке є життя.. просто не треба захоплюватись і віддаватись тим всім поривам
А страшного ніц нема..буде четверта, п’ята, шоста..
А якщо дві четвертих зразу то взагалі супер!
duvnuj каже:
треба! як це не треба? треба віддаватись почуттям, насолоджуватись емоціями, моментами…
а вірш все-одно позитивний)
До Зоряна:
Ні!
До duvnuj:
Дякую за коментар! Гарно, коли є дві четвертих, одна друга, а потім і фінал.
До Зоряна:
На жаль, через деякий час може прийти розуміння того, що ти помилився й не варто було витрачати стільки зусиль. 
Ваша правда! Іноді хочеться ні про що не думати, віддатися коханню й будь що буде.