Нібіру

Грізний двірник на небосхилі,
червоноокий з вогняною мітлою.
Зупинити його в силі
тільки ми з тобою.

Архітектор відв’язав ланцюг
і двірник вирушив сюди.
Ми — над вогнищами пух,
він — кур’єр біди.

Полюби мене.
Полюби мене, поки є час.
Воно вже летить до нас.
Воно вже летить на нас.

Нібіру.

Сум обнімає гарячі скроні.
Мій крик зістрибує з губи,
я несу його на спітнілій долоні —
передвісника можливої згуби.

Архітектор дає останній шанс.
Послухай мелодію в вітрі,
він співає пісню про нас.
Всі кольори на твоїй палітрі.

Поцілуй мене.
Поцілуй мене, поки є час.
Воно вже летить до нас.
Воно вже летить на нас.

Нібіру.

==================================================
Зразу хотів би зауважити що ні в яку планету-Х, Мардук, Немезіду, Нібіру я не вірю. Ніяка космічна глиба нас в 2012-му не зітре з лиця Землі (якщо так в даному випадку можна казати).
Нібіру (як і апокаліптичний 2012-й) — вигадка, скажімо так, нехороших людей. Людство готують до покори, до нового витка в спіралі рабської глобальної концепції.
Страх — це вагомий важіль управління. Мета всіх цих ідіотських фільмів на кшталт «2012» (а також фільмів про різні пандемії, зомбі, вселенські катастрофи) — це підготовка натовпу до бездіяльності в потрібний поганим людям період. А бездіяльність — теж діяльність.
Насправді ж, в 2012-му році вибори Президента РФ, вибори Президента США і з”їзд Комуністичної Партії Китаю, де також буде оголошений новий правитель Піднебесної.
Скоріш за все, в 2012-му рухне долар (якщо Путін зможе націоналізувати рубль) і тоді справді може виникнути певний хаос на планеті. Втім, хаос — кероване явище, що б там не казали невігласи, оскільки некерованих процесів не буває. Якщо десь щось стається і здійснюється, значить, це комусь потрібно. І кожен, в міру свого розуміння, працює на себе, а в міру нерозуміння — на того, хто знає і розуміє більше.

Втім, вірш зветься «Нібіру». В моєму вірші Нібіру — це символічний збірний образ усіх лих, які нас чекають. Те, що наша Планета — це живий організм — я хотів би ще раз підкреслити. І якщо її не поважати, рано чи пізно, вона стряхне з себе весь бруд, все зло, яке на ній накопичилось.
Якщо оглянутись навколо і добре роздивитись, стане помітно, наскільки близько людство підійшло до краю прірви.
І коли, якщо не зараз, починати ставити все з голови на ноги, розбиратись в тому, що навколо відбувається і що собою являє, як працює, до чого веде і яку роль в цих процесах грає кожен з нас.
Ще одним паскудством, яке вталдичують у кожну голову є міф про те що від нас нічого не залежить, що всі ми «люди маленькі», не можемо нічого змінити на глобальному рівні.
Це брехня. З чого складається велике? — з малого. Якщо вийняти з величезної стіни певну кількість цеглин — вона впаде, яка б велика не була. Так само і глобальна система, елементами якої є кожен з нас. Якщо певна кількість певних гвинтиків почнуть крутитись в іншу сторону, механізм вже не працюватиме в тому напрямку, в якому працював до цього.
Тому те що від нас нічого не залежить — не правда, а брехня, призначена для того, щоб люди не знали своїх істинних можливостей.

А так як і людській геніальності, глупоті людській також немає меж. Це сьогодні чудово видно на прикладі того каскаду «революцій», який котиться зараз на межі Африки і Азії — як стрічкою, як доміно… Ви вірите в те що всі ті люди, які висипали на вулиці своїх міст, стали раптом за декілька тижнів такими свідомими, смілими і патріотичними? Особисто я не те що не вірю, а стверджую, що всі ті «революції» — ознака не мудрості народу, а його недалекості в плані розуміння суспільно-політичних процесів і взагалі будь-чого, що стосується управлінських питань.
Судан, наприклад, взагалі є лідером свого регіону за економічними показниками. Люди нормально живуть, ніхто не голодає, ніхто від нестачі води не мре, всі ситі, здорові. І тут раптом бац! — «революція»… З якої це раптом радості?.. Відповідь є, але зараз нема сенсу заглиблюватись в це питання в даному топіку.

Одним словом, я стверджую, що від кожного з нас залежить дуже багато! Почни з себе! І навколо світ почне мінятись.

Всім наснаги і світлого розуму!
Сонцесвіт