Я фантазую,
Тобі дарую весни миті.
Я глазурую
Усі бутони, що розкриті.
Тебе чекаю,
Рахую зорі з краю неба.
Тебе кохаю,
Та почуття тобі не треба.
Ти капризуєш
І кажеш, мало тобі всього.
З мене глузуєш.
Втрачаю нерви. А для чого?
Я зараз впаду.
Ти викликаєш тільки смуток.
Я прошу владу:
« Легалізуйте проституток! »
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 82
Усім привіт! Я повернувся з віршиком, який починається гарно, а закінчується ще краще.
кльовий вірш!
з поверненням!
До zhaczeck:
Дуже дякую!
До Антон Кутиркін:
Суцільна фалічність “весняно-чумачечная” 
Він фантазує, глазурує, чекає, рахує, кохає, втрачає, падає, але благає…
Крутий вірш!
До Микола Махній:
Та кая ж тут фалічність…
До Микола Махній:
Ось вона – фалічність у сучасному світі. До речі, я коли побачив Вашу останню статтю “Нетабуйований еротизм Староукраїнської каші”, то подумав: “Це ж тема для дисертації з філософії”.
До duvnuj:
Дякую за гарний відзив!