Сьогодні це мало статися

Сьогодні це мало статися. Нарешті. Після стількох років дослідів, виснажливих тренувань. Після стількох років принижень і насмішок.
Він крокував, ні Він пурхав над асфальтом, неначе щасливий метелик посеред літа. Ласкаве сонце, співало Йому свою золотосяйну пісню дерева пестили його ласкавим зеленим листям. Він буде сумувати за цим? Ні, уся ця краса – яблуко: воно надкушене людиною й викинуте, бо виявилося недостатньо солодким. Сьогодні за Ним прилетять… Так, за Ним! І лише за Ним одним! І Він не проронить навіть сльозинки жалю.
Ось уже і будинок. Шедевр потворної архітектури – бетонна домовина для приземлених гвинтиків суспільства. Він з огидою відкрив двері (в останній раз!) і увійшов. Піднявся на 8 поверх сходами, так як робив уже кілька останніх років. На прольоті біля дверей його квартири стояв сусіда й смакував цигарку.
- Привіт марсіанам! Ну як космічний корабель. Готовий до запуску? – випустив сусіда разом з димом цигарки Йому в обличчя.
- Смійся, смійся… Сьогодні вночі ти побачиш! Ви всі побачите!
Однокімнатна квартира, завалена книжками. Він взяв у руки “Завоювання міжпланетних просторів”. Ні, ця книженція давно уже була відштудійована на пам’ять, просто слід було якось згаяти очікування. А без телевізора, інструменту масого зомбування, це доволі важко.
Тим часом на землю опустилася ніч. Година двадцять три ночі невпинно наближалася. Так! Вирішальна година його життя. І вони всі, ці дурні людиська, вони зрозуміють глибину своєї помилки! Але буде пізно. Так, за ним мають прилетіти!
Очікування втомлює. Як добре, що він наполегливо тренувався й не засне у найвідповідальнішу мить… Як добре… Як добре…
Він прокинувся о першій години двадцять другій хвилині. Але не ночі, а дня. Озирнувся. Та сама бетонна однокімнатка, завалена книжками. Вийшов на прольот. Там його зустріла саркастична посмішка судсіди:
- То твої мурахи в голові іще й заразні? – видихнув він разом з димом цигарки в Йому обличчя.
- Це не мурахи. Просто тобі не зрозуміти.
- А от сусіда з третього поверху зрозумів. Сьогодні зранку його забрали в дурку. Каже, шо до нього прилітали інопланетяни.
Він влетів у свою квартирку й безсилий упав на спеціально сконструйоване жорстке ліжко. І сльози крапали на “Завоювання міжпланетних просторів”