Батько і син

Тонкі  пререкособочені тіні повзли по стіні і зависали на стелі якусь мить … потім різко падали і розбивались на старій підлозі. Такий ефект створювали погано зашторені фіранки коли по нічній вулиці проїжав автомобіль , кімната захоплювала світло його фар і на якусь мить жила, а потім знову мряка… У тій одинокій квартирі сидів  чоловік. Він був ще більше одинокий тільки він не знав про це. Не знав до сьогодні. Квартира що дихала прохолодою старих стін належала його покійному батькові. Син рідко навідував старого. Жив і працював за кордоном, двічі на рік дзвонив старому аби привітати з днем народження та в день коли померла мама. Вони обоє змирились із тим , що їх стосунки це сторінка яка перегорнулась того злого жовтня коли її , їх любов, похвали. З того часу все було як було і їм не було того ніякого діла. Що ж змінилось тепер хочете знати? Все просто Алекс ( так звуть сина) приїхав аби перебрати батькові речі, підготувати квартиру для продажу… Так саме для цього, на похорон він не встиг був у відряджені в Нью-Йорку. Тільки та ніч була особливо…

У квартирі старого не було дорогоцінностей , старі меблі забрав за пів ціни антиквар що жив через дорогу. Одяг був старезний проте чистий, випрасуваний і пахнув так як колись. Через ці непрості спогади він швидко опинився на подвір’ї біля смітника . У напів порожній кімнаті відавала луна.  Крокуючи по  старому паркету здавалось, що ступаєш на клавіші старого піаніно. Алекс рішуче , навмисно не помічаючи того, як квартира із ним розмовляє  сів на кухні. Кава. Ось чого йому , як здалось не вистачає, аби закінчити усе. Перемістившись з горнятком в кімнату його погляд зупинився на старому батьковому комп’ютері.  Він увімкнув його і чекаючи доки той загрузиться, замовив квиток додому і таксі , що має забрати його через дві години…  Увімкнув так, заради цікавості. Висвітилось вікно для паролю. Чоловік дуже здивувався, адже його батько мешкав сам та й останнім часом, йому розповідали, що той недобачав, а тут створи собі таку перешкоду, дивно.  Спробувавши декілька комбінацій  молодик  здивувався відмові. Батько був старомодним в такому плані і не став би вигадувати, нічого нового вважав Алекс. “Марі” точно, Марі- ім’я його мами це ключ ,сам до себе сміючись проговорив, потішаючись від того як він міг упустити той факт, що саме ім’я  матері для батька дорожче від золота!!!

І тут знову ні… Він швидко відсунувся від монітору, нервово зробив ковток літеплої кави. “А л е к с” ледь чутно вибили пальці по клавіатурі. Кімнату наповнило трішки яскравіше світло. Очі швидко звикли до такої переміни. Він  якусь мить вагаючись , підсунувся  ближче.  Блукання файлами захопило його так що дзвінки від диспетчера таксі і власне гудіння машини проходило десь далеко мимо нього. Там були і не відправлені листи і сповідь , і розкаяння батькове і сльози(які неможливо надрукувати).

Світало. Фіранки почали пропускати тепер уже сонячних зайчиків. Алекс все ще незворушно сидів біля комп’ютера. Горнятко кави давно втратило своє  тепло, коли тонкі уста зробили ще один ковток. У чорну воду впала гаряча чоловіча сльоза.