За: Березень 2011

– Шляк би то трафив! Мені нема коли в зад пошкробатися, а непроханий засранець щодня рипається в свати. Хіба в мене є часу на тринди-ринди з маком борщ? – шептала, наче ранішню молитву, стара Гафія, стоячи у роздзяплених дверях своєї старої хатини і, підсліпувато мружачи очима, дивилась на пусту, заслану димом вуличку, на якій тільки [...]

Тільки не говоріть мені, що не знаєте Пейтера Бачі з Верхнянки! Такого ж бо гульвісb не знайдеш, хоч світ переверни, а такий залицяльник з нього, що аж! Одним словом ембер* тай годі! Хоча йому вже сімдесятка стукнула, але коли намаже сажею свої посивілі бакенбарди і підкрутить гусарський вус, той сороківки йому не даси. Багато води [...]

На всю Верхнянку, та що я говорю на всю Верхнянку?.. Мабуть на всю Мараморощину не знайдеш таких порядних, чесних та богобоязливих газдів, як Іван Чіріпкало та Ілько Цвірінькало. Одним словом – газди та й годі! В неділю в церкві любо дивитиcя на них. Дивишся та не надивишся, а на серці так весело, що аж… А [...]

Такого гульвіса та пройдисвіта, як Цилько Бербенишин, не знайдеться на три-чотири села. Бувало, піде з дому на заробітки, по різдвяних святах, а повернеться додому, не як всі люди на передоднях Великодня, а у тиждень по святах. Весь покритий брудом, обдертий, обшарпаний, з синяками попід очима, без торби, а в кишенях вітер, посвищуючи, газдує. Горе души [...]

Грицько мав пробути великий проміжок часу сам із собою, бо це було йому просто необхідним. Одразу ж виникає запитання. Що робити із цим безнадійним триванням часу? Чому безнадійним, адже його потрібно було постійно кудись зашивати і замуровувати. Та ні, це була не дірка на поношеній сорочці. Також не стіна від світу, що закривала усе. Просто [...]