Бурундуки

Літо добігало до свого кінця, та теплі промені сонця ще зігрівали землю, не даючи природі відчути вже такого близького приходу осені. Особлива прохолода лісу вже хоч чимось і нагадує про наближення золотавої осені, та ця лісова свіжість аж розпирала груди – настільки сильним був аромат хвої, вистояної на спеці і вимитої дощем і росами.

В якийсь момент спокій старечо-дуплавого дерева порушив якийсь загадковий шурхіт – чи то листя, чи то якогось іншого природнього предмета. Це не могло не привернути увагу молодого подружжя, котре, отаборившись на лісовій галявині, на той час відпочивало у лісі. Те, що вони побачили, було доволі цікавим видовищем – три маленькі бурундучки вже в цей час готувалися до приходу зими і та праця, яку вони виконували, додавали їм чимало клопотів та забирала чимало зусиль, адже всі свої запаси вони хотіли перетягнути у дупло.
Молоді люди крадькома спостерігали над цією плідною працею і дивувались їхній ретельній завзятості. Аж ось їхні погляди зустрілись. Якусь мить звірята зніяковіли, побачивши перед собою тих, котрих, як показував їм інстинкт, треба було боятися. Відсутність будь-яких агресивних рухів з боку людей дещо заспокоїла бурундуків і звірята відчули, що тут немає ніякої небезпеки, бо наміри цих людей були такими щирими, що це відразу відчули ці лісові звірята.

Замилування цими трудолюбами привело до того, що лісові господарі стали співмешканцями затишної, по-родинному теплої оселі цих молодих людей.

І люди і тварини за своєю природою є добрими і покликані до мирного співіснування, та, на жаль, гріх знівечив той закон природи, поклавши ворожнечу не тільки щодо тварин, а й до самих людей. Велике щастя для людини бути доброю, коли це відчуває не лише сама людина, а й природа, що її оточує.