Ціна втрати

Кожен з нас, правда хтось теоретично, хтось практично, знає як боляче втрачати друзів чи близьких людей. Також напевно кожен знає, як неприємно втрачати якісь речі. А якщо ти втрачаєш річ, яку ти асоціюєш з чимось дуже близьким тобі?  Так от, в мене сталася ситуація яка об’єднує всі вище згадані аспекти! В мене вкрали ноутбук, дуже неприємна ситуація. Свій ноутбук, я любила і вважала своїм другом, в собі він мав купу моєї  інформації, як приватної так і напівприватної.  Він розділяв зі мною моменти радості і горя, він був зі мною коли я була загружена  роботою  і разом з ним я релаксувала. Він  зберігав  спогади,  думки…  І коли був перший шок від моменту втрати до моменту усвідомленості що його таки вкрали, а не він пішов десь погуляти.  Приходили різні думки, але перша була : «що мій коханий ноутбук тримає хтось у своїх ручиськах.  Може хтось з ним і не дуже церемониться, та не шанує його». Звичайно ж потім я думала, що мені дорожче сам комп’ютер чи інформація на ньому. До речі коли працівники міліції  питали:   у скільки я оцінюю свій комп’ютер та інформацію на ньому?, я не знала що відповісти… Сам  пристрій має свою ціну а от інформація. Якщо відкинути інформацію типу музики а фільмів які в принципі можна знайти, якщо не у неті, то у знайомих. А як бути з фотографіями, які не були збережені ні де інде, і суто інтелектуальні роботи типу курсових , розрахункових, трьох дипломів власноруч написаних, третина  дисертації  і матеріали до неї, наукові статті. Я навіть не знаю за яким принципом оцінювати  дану інформацію.

Я за тих декілька днів, передумала багато варіантів розвитку подій, знаю що цей лептоп залишиться в моїй пам’яті та серці. Всю інформацію буду дублювати десь і ще))) І саме головне, мене зовсім не гложе якась ненависть до людей які це зробили.  І як сказав мій брат, «а Земля, ж кругла».

Ото – ж, яка ціна життєвої інформації, яка оцифрована і зберігається на втрачених електроних носіях?