Картопля з лушпинням.Яка смакота!
Ви цього не їли?Які ж ви щасливі…
Презирливий погляд зануди-кота,
Вже й він ошалів від такої поживи.
До пенсії-тиждень.Сім днів,сім ночей,
Немов Сталінград,та треба триматись.
Відрізали світло,й огарки свічей,
Проріджують темряву темниці-кімнати.
З холодних кутків снує самота,
У спогадах тільки роз`ятрює душу,
Депресія вже й в мого кота-
Побіг він нявчати голодний на кришу.
Сама б занявчала,та сили нема,
Й сусіди пошлють дзвінким діалектом,
Нехай вже-кота,йому то дарма,
Одного він з їми уму-інтелекту.
Сімдесята зима.Колюча й нещадна,
Мене запевняє,що я-не людина.
Створіння старече.Одна,безпорадна,
Непотрібна нікому божа смітина.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 454
Сумно й, на жаль, занадто реалістично…
навіть слів підібрати не можу. обожнюю ваші вірші. ніколи не залишають байдужими…
дуже глибоко і правдиво. але це ж напевне не писала пенсіонерка, а звідки таке вічуття та переймання станом? важко писати про когось, коли такий сам не є.. але, тим не менше, вдало..
p.s.
.ну я все розумію, але ту “кришу” варото чимось замінити, дуже вона кричить по-російськи
До zhaczeck:
Історія реальна ,колись,років 5 назад,я жив у Луцьку в багатоповерхівці,і частенько ,на лавочці ,розмовляв з одною бабусею,колишньою вчителькою.Вона розповідала,що син далеко,розмовляє лише з котом бо одна,то хоч зі мною побалакає,душу відведе.І коли говорила,що
вчора їла картоплю з смачним лушпинням-плакати хотілось. Чому написав цей вірш саме зараз-не знаю)
Про кришу сам здогадуюсь,та не знаю чим замінити.Хай вже буде так.Дякую!
До Антон Кутиркін:
Історія реальна
До Зоряна Крачковська:
дякую)Це гарна похвала поету))))
Браво! Можливо, я занадто емоційна, але в мене аж сльози на очі навернулись