Листя у горщечку

Хоч осінь вже, та небо ще блакитне,
Ще тепло, хоча сонце вже лінується,
За шибкою моєю тихо вітер шелестить –
Надворі осінь… Все ніби завмерло.
За листям, що я в парку назбирала, сліз не видно,
Й ним, що стоїть в горщечку, я милуюся.
Те листя у горщечку, воно неначе спить,
Та ми чудово знаємо, що воно померло.
На стіні в кухні висить календар,
А на календарі жовтень, вівторок,
І хочеться піти, зібрати ще один букет
Зі сплячого, чи то померлого вже листя.
Осінній дощ наносить краплі, мов маляр,
В душі моїй весняній ллє осінній морок.
Я нюхом чую цей заплаканої осені вельвет
І серце моє омиває апатичних сліз намисто.