Шматок мого світу

не пожертвую своїми рукавичками,
тими, що у мене вже давно.
і своїми дивними звичками.
проводжаючи, дивитись в вікно.

а ще я не маю косметики.
і ніколи її не матиму.
не люблю ці яскраві блискітки.
і очей своїх не ховатиму.

не зчіплятиму свої кучері,
хай їх вітер щодня розвіває.
буду жити або у відчаї,
або в щасті, коли кохаю.

не піднімусь з підлоги. зручно так.
чорно-біле кіно подивлюсь.
не хвилюйся – я не застуджуся.
і крізь сльози тобі посміхнусь.

я не буду вдягати сукні,
ті що довгі аж до землі.
не піду на чужі спектаклі,
там де люди усі чужі.

я не буду у леді гратись,
бо квіткарка я певно в душі.
і не буду комусь посміхатись,
якщо сльози блистять на щоці.

я сміятимусь, коли весело.
і ридатиму як дитя.
і кричатиму – щастя є!
бо ти в мене, а в тебе я…

і коли ти чомусь засмутишся
я чекатиму тебе вдома
ти не думай що я ображуся,
навпаки, я розвію втому.

ти розкажеш мені про відчаї.
я зроблю тобі чаю з м’яти.
ти відчуєш клубочок вірності.
як маленький захочеш спати.

я покажу шматок мого світу .
коли втомишся ти від свого.
буду рада тебе зустріти…
тут для тебе ще є тепло…