Пріоритети нашого життя

Ніхто не буде сперечатись з тим, що життя – дивна річ і що все в ній насправді відносно. Відносним навіть є правильність чи не правильність чогось. Хоча нас з самого дитинства вчать як жити правильно, як розв’язувати рівняння, розказувати вірші, як працювати в Excel, як робити манікюр, як писати резюме, як працювати, як сидіти за столом, як готувати м’ясо по-французьки. І ми старанно вчимось усьому цьому. Вчимось чи не усього, що нам диктують правила правильного життя. Але ніхто нас не вчить бачити загальну картину пріоритетів, того, що є справді важливим саме для нас. Ніхто не підбирає індивідуально.

Ще з дитинства нам всі навколо розказують, що головним для нас має бути навчання, адже без знань і освіти нам нічого в житті не світить.  До того ж, кожний вчитель неодмінно підкреслить, що саме його предмет для вас найважливіший. Ми старанно йдемо з уроків додому щоб зробити домашні завдання і зробити те найважливіше, про яке вам знову нагадають батьки. В той час, коли ваші однолітки гуляють по вулиці, грають в сніжки чи просто спілкуються, як це роблять інші діти.

А через років десять на роботі вам неодмінно розкажуть, що ви живете для того, щоб працювати на користь компанії, щоб приносити позитивні результати своєї праці, щоб досягати успіху, просуватись по кар’єрній драбині, заробляти багато грошей. Ви старанно просиджуєте по 12 годин за робочим столом, працюючи над тим, що важливо. І досягаєте результату. В той час, коли молоді люди ходять в кіно, на вистави, подорожують, розважаються, будують стосунки. І ось уже готовий проект у вас на столі. Через місяць чи два він дасть свої результати і про нього забудуть. А ви так і не побачили тієї вистави, чи того кіно, і знову повертаєтесь в гордій самотності додому, тішачи себе думкою про те, що ви зробили щось справді важливе. Як легко стає не помічати свій же самообман.

Коли у вас зароджуються довгоочікувані стосунки і ви розумієте як сильно вам їх бракувало, вся ваша увага прикута до вашого обранця. Увага та турбота про його інтереси повільно і майже непомітно витісняє з вашого життя ваші. Ви вся занурюєтесь в стосунки і ось через деякий час ви вже навіть не можете згадати коли читали якусь книжку, були в косметолога чи на уроках іспанської. Ваш пріоритет-ваш коханий. Це ж недаремно вам стільки разів уже чи не усі знайомі та родичі натякнули про те, що пора б і вам сходити заміж, бо ж і дітей заводити вже ніби час. І тут в вашій голові зароджується новий пунктик-пріоритет: сім’я.

Ви вже давно не телефонували друзям, не зустрічались з ними за чашечкою кави, не говорили на просто душевні теми. Натомість ви все більше часу проводите в колі осіб, з якими вас нічого не поєднує, окрім трудових буднів. Ви вже давно не бачились з мамою, не питали як її життя і здоров’я. А вона щодня чекає вашого дзвінка.
Ось таким і є наше життя. Ми рухаємось за звичним маршрутом: навчання, робота, кар’єра, сім’я. І не вистачає нам сміливості звернути з нього хоч на мить. А може ми просто не знаємо що це можливо, бо ж світ давно розказав нам, як правильно жити? Ми живемо як інші, тому що не знаємо,  що можна жити по-іншому…

Чим більше роздумів про те, що таке жити по-справжньому, тим ближче до замкнутого кола. І таке враження, що ми живемо своє життя для чужих людей, присвячуючи себе цілком і повністю чи то роботі, чи то навчанню, чи то ще чомусь “важливому”…
Ми не вміємо жити в гармонії, світ не навчив нас шукати баланс, правильно ділити свій час, насолоджуватись самим життям.
І часто ми просто забуваємо ті моменти, в які відчували себе щасливими. А як згадати, то чомусь так не довго тішила нова посада, нова сукня, новий науковий ступінь. Чомусь справжнє щастя відчувалось саме за тою чашечкою кави з друзями, за довгою розмовою з коханим, за невинним дитячим катанням на ковзанах. То може варто трішки більше уваги приділити нашому часу, щоб не марнувати його даремно? Бо це чи не найдорожче, що має кожен з нас.