Дощем сочиться дірявлений дах,
Трухляві рами вже давно без шибок.
Лиш візерунки цвілі по кутах,
Сплелись у дивні силуети рибок.
А на підлозі тихо, без плачу,
Лежить стілець – він інвалід: без ніжок…
Книжкова шафа, чорна від дощу,
Стоїть, чомусь, давно уже без книжок.
Тут ще диван, який вже не диван -
Лише союз подушки і пружини.
Він найстаріший, він тут ветеран,
Завжди самотній - без дітей, дружини…
Маленький песик – наче б то тер’єр,
Пильнує гордо спокій з гобелену.
А пишна барва золотих порть’єр
Змінилась на болотяно-зелену.
Цей дім самотній – він собі один.
Нічий більш голос в ньому не озветься.
І тільки плюскіт дощових краплин,
Тримають ритм знедоленого серця…
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 184
Скуштуй ще смаколиків:
дуже красивий вірш… і сумом повіяло…
Так і хочеться закричати: “БРАВО!” Відчувається музика вірша, вимальовується жива картина запустілого покинутого дома,а за тією картиною видно образи людей. Просто КЛАС!!!
як на мене – прекрасний вірш!
вітаю з дебютом
Дуже дякую!!! Справді, зовсім не очікувала таких гарних слів – це для мене великий подарунок =))))) Дякую вам усім )))))
Дякую Влада, шо послухалась і написала тут свої вірші!!!
Я ж кажу: музика твоїх віршів це неймовірна естетична насолода, не кажучи вже про настрій, Образність, зміст…
Я знаю в тебе там їх ще багато!…
Нам теж приємно, що Вам у нас подобається!
Почувайтеся як вдома. публікуйтесь…
Проте, порада така: не розміщуйте багато дописів на день в одну категорію… люди не встигатимуть читати і обговорювати…
по одній на день – найкраще. але зрештою це лише порада…
Дякую за пораду, Адміністраторе!!! Я справді не знала, що публікувати варто по одному вірші в день ))))
Віруся – респект!!! ))))) Ти моя муза
навіть заздрісно трохи як Вам вдаються легкі вірші на будь-яку тему, супер!
Не знаю навіть, що відповісти…Я ніколи не задаю собі конкретну тему, з якої має виплисти вірш – просто є певні думки, які самі формуються в риму. Прокручую то в голові – щось додається, щось видозмінюється. Починаю реально переживати те, про що йдеться – уявляла собі той будинок, той гобелен з песиком =)))) І отак вийшов такий віршик…Знаю, простий і недалекий. Але яке вродилось, таке вродилось )))))))))