Вірш, в якому розповідається про красу природності та природність бачити красу у всьому природньому

Вірш,
в якому розповідається про красу природності
та природність бачити красу у всьому природньому

Ти непохитний ніби монумент
Як стовбур дерева навпроти
І думаєш ти в цей момент
Що вічно так стоять не проти.

По тілу пробіга приємна дріж.
Однією рукою, легко, ніби чарку,
Ти тримаєш щось схоже на ніж,
А в іншій – моднява тліюча цигарка.

Твоє волосся розвіває вітер
Тепер ти думаєш: «Добре, що не в лице»
Пива випито лиш літр
Та всі здогадаються про це.

Таке не вперше трапляється з тобою
Були колись і стінка, і кущі.
Ти пісяєш – а це природно.
Так само, як і писать про це вірші.