Ця синя ніч скотилася з гори
до самого порогу, в хризантеми.
На заході квапливо догорів
короткий день – і стало темно-темно.
Заплуталося листя у траві,
померзли руки яблуням і грушам.
Важкої пугач з вечора завів.
По кому він сьогодні довго тужить?
Ця синя ніч. Ця перша сивина
під ранок ляже на рожеві квіти…
Чия у передгрудень в тім вина,
що холодно тобі, мені і світу?
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 82
Дуже гарно. Такі яскраві образи і аналогії… Браво!
Дякую!!!!!
давненько вас тут не було…
як і всі вірші, цей не виключення
гарний тобто
хороший вірш…
Дякую, золоті мої!
Цьомики!!!!
Які чудові образи!Прекрасна поезія, як і сама авторка!!!
До Алла Грабинська:
Дякую, Аллочко!
Цьомики!!!!