Оскільки на спільноті маємо традицію створювати дописи, присвячені певним актуальним подіям, то. мабуть, доречно буде сьогодні, у День української писемності та мови (до речі, певним чином у продовження нинішнього допису про слова-паразити), поглянути на те, якою мірою сучасна молодь нашою мовою володіє, та уміє користуватися. Як на мене, це більше сміх крізь сльози, але реготала [...]
Переглядів: 11,679
Sophia, щиро дякую за статтю. Справді, і смішно, і страшно водночас. Як казав один першокласник (котрого, до слова, не було кому особливо виховувати, бо ріс з бабусею та дідусем, а в них роботи по господарству вистачало – у сільській місцевості часу завжди бракує) “со цую, то пису”
. Але ж то першокласник, йому ще вчитись і вчитись, а від “перлів” 
теперішніх абітурієнтів після приступу істеричного сміху стає моторошно.
жесть! особливо ті перли на тему “цінувати те, що маєш” – вбило)))))
дякую за статтю!
я наївно думала шо 5 років вчилась в університеті, і тільки зара зрозуміла шо то був вуз – яка жорстока підстава!!!
то розповсюджена ілюзія…
особливо дивно проявляється у студентів Політеху… вони всі чогось вирішили, шо то університет…
О, а так щоб на Політех не наїхати — то не можна?))))))))
ні!
здається, тут не про карти…
До duvnuj:
Ну може й не про карти, але я подумала, що у нас тут культурна спільнота і не стала писати інших асоціацій
мене просто добила ця фраза…. хоча, що можна чекати від дітей, котрі кажуть, що Богдан Хмельницький батько Ярослава Мудрого. Воно тоді й не дивно, що він воював разом з козаками, проти підступної Німетчини…..
duvnuj каже:
не про карти… Там все розяснено: див. Тема твору: “Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш” пункт 2!
Я от теж книжок в руках не тримав… і нічо.. живий
До duvnuj:
Та і хлопчина той, здається, не дуже мертвий))))))) Але питання в тому, хто з вас встиг перетримати більше книжок в руках ДО десятого класу
Стаття просто неперевершена! Я вже давно так щиро не сміялась
Дякую автору)))
А мені собливо сподобалось про Лесю Українку і Юлю)))
До Зоряна Крачковська:
та то не мені — то нашим дітям-квітам…
але приємно, що оцінили мою роботу)))) я сама дістала масу задоволення від написання
sophia каже:
в тому й фішка дописів
коли викладаєш шось готове (найшов старий вордовський файл, скопіпейстив і публікнув) – одні відчуття.. мінімальні.. а коли пишеш умисне… то самому цікавіше!
Дякуюююююю, чудовий вечір у нас вийшов!
Я думаю, що люди які залишили свої коментарі не писали ЗНО. То стрес такий, напевно! (я ЗНО не писала).
До НЕВАЛЯШКА:
Ну який же стосунок має стрес до банальної неграмотності? Я теж не писала ЗНО, але вступний іспит до університету, повірте, не менш стресовий. АЛЕ моя думка: якщо ти говориш “ходить і робить”, то яка б не була стресова ситуація, тобі навіть в голову не прийде написати “ХОДЕ І РОБЕ”, бо просто в голові закладена зовсім інша манера спілкуватися, от і все.
Ну а крім того, мова не лише про граматичні “перли”. Яким стресом можна виправдати твердження типу “Шевченка не впізнала дружина” і “Ярослав Мудрий переміг німців разом з козаками”????
sophia каже:
Може то не про того Шевченка йшлося?
Цим думаю виправдати таке можна було б))) 
Головне що автор який “стібеться” з випускників УПЕВНЕНИЙ, що він розумніший за них.
НЕВАЛЯШКА каже:
звісно… стрес шалений! ніхто ЗНо не писав.. але якби нас усіх примусили зараз написати зно… то був би жах! Ми б усі разом з Іваном Шевченком і Ярославом Мудрим… разом з козаками пішли в Німетчину…. шоб потриматись за книжку з часів 10 класу…
Ярко каже:
гм… а ви не впевнені? чи ви не розумніші?
До Зоряна Крачковська:
Та звісно, що не про того) То йшлося про Шевченка, котрий ховався з Оксаною в бур’яни
До Ярко:
).
Я вам скажу більше: я упевнена, що більша частина тут присутніх була розумніша за цих випускників ще коли вчились класі в восьмому (хоча ні, про Богдана Хмельницького і німців вчать у дев’ятому
допис просто “убойний”
і анекдотів не треба, варто почитати твори старшокласників
я звичайно великий нуль в області української граматики і правопису, нажаль, але слово “упевнена” мені ріже вухо і нагадує швидше симбіоз їхнього “увєрєна” ніж нашого “впевнена”.
Contra Sperma і цим все сказано…….
Ярко каже:
і що ви хочете цим сказати? до чого тут особисті мовні вподобання до сталих норм вживання? а те і інше до теми допису?
Ярко каже:
Для того, щоб не бути голослівною, наведу вам витримку з правил орфографії
Основні правила чергування у-в, і-й
Українська мова — одна з наймилозвучніших мов світу. Щоб у мовному потоці уникнути збігу кількох голосних чи приголосних, використовують чергування прийменників у з в та сполучників і з й. Можуть чергуватися початкові звуки слів у — в та і — й.
Узимку — взимку, умовити — вмовити, уперед — вперед, уперта — вперта, урожай — врожай.
У вживаємо з метою уникнення збігу приголосних.
І, до речі, “на жаль”, так само як і “на щастя” — пишеться ОКРЕМО.
якби не зелені коментарі автора, то деякі б думки здавались навіть дуже оригінальними і цікавими. що хотів показати автор? висміяти неграмотність та недоречність? з неграмотністю висловлювань погоджуюсь (хоча багато помилок роблять учні під впливом стресу, про людський фактор доречно теж не забувати), а от коментарі до деяких речень вважаю просто невихованістю автора! сарказм – найнижча форма дотепності!!!
loader каже:
а розповідання анекдотів про Вовочку – найвища!
а тут доречний здоровий сарказм! браво автору! посміялась від душі!
loader каже:
Звісно, завжди найлегше прикрити власну безграмотність та неосвіченість стресом “ой, я так розпереживався, що забув, як пишеться “Німетчина” і що Гітлер не читав твір “Хазяїн”. Кляті нерви!”
Тим більше, питання стресу ми вже обговорювали в попередніх коментах, гадаю, більше я не маю що додати до цього.
До sophia:
Звісно! Це все страх! А тупість ні при чому…
До sophia:
це ваша найкраща відповідь? те що людина НЕ може зробити помилку в написанні назви країни? як на мене, автор надто утрирує. помилка однієї букви в слові (яке б це слово не було) – ще не показник грамотності/неграмотності, для цілковитого сприйняття потрібно читати вже цілий твір.
loader каже:
в конкретному випадку це якраз і є одним з показників грамотності.
І з якого то дива ви так накинулися на автора?? Багато сучасних абітурієнтів і справді навіть не намагаються перевіряти свої помилки.
Допис чудовий
mari каже:
ніхто ні на кого не накидався. висловила свою думку, як і всі інші учасники обговорення. висвітлила другу сторону медалі. помилки – це звичайно погано, але це не математика де є точна відповідь, тут прискіпуватися, при бажанні, можна майже до кожного слова. якби були просто викладені найбільш цікаві і смішні висловлювання без коментарів, я б і слова не сказала, а тут чесно кажучи, помилки частенько показують через викривлену призму сарказму, інколи і зовсім недоречну… =(
коли читала всьому сімейству вголос, моя 80-річна бабця з трьома клясами
спитала: “А хіба Шевченко був одружений?” 
Тут не треба бути навіть старшокласником 
Допис просто мегакласний!!!
Готую допис про вислови моїх першокласників
До loader:
Безперечно, завжди існує таке явище як “описка”, чи механічна помилка. Але, шановна, я гадаю, що Ви, як і інші коментатори допису, не могли не помітити що більша частина наведених прикладів – це не механічні помилки, а повна прострація і тотальна дезорієнтація у шкільних предметах, таких як історія, географія та література і абсолютна неспроможність висловити свої думки. Не хотілося б повторюватись, але, чи вважаєте Ви, що фраза “Ярослав Мудрий з отрядом козаків звільнив Київ від німців” або “Будучи сп’янілим перемогою, поразка може надто близько підійти”, чи “Нащі претки спочатку зробили счоти, а ми вже по їхніх стопах – кулькулятори” — є механічними помилками і свідчать про високу інтелектуальність та освіченість їх творців????
loader каже:
І, до речі, саме це я і хотіла висміяти.
До loader:
от ви мені скажіть, хіба таке (“Людський мозг пройшов великий ряд ароморфоз прикладом є: дерев’яні палочки, які під час удару друг о дружку призводять до вогню, а зараз і створювання нових досконалених технологій таких як стиральна машинка і мікроволновка” чи “У минулому діти народжуються, а в майбутньому їх вигодовують.”) можна читати без спочатку сміху, а потім сліз і сарказму можна? Це ж не незнання правильності написання тих чи інших слів – елементарна ТУПІСТЬ і невміння висловлюватися.
loader каже:
Я пропоную цю фразу в цитатник! В маразмоцитатник.
Якщо сарказм – найнижча форма, то яка ж тоді найвища? Це питання мучитиме мене!
loader каже:
Я перепрошую, але нісенітниця! Мова – така ж абсолютно точна наука як і математика! Це те що ви всі її перекручуєте, як хочете собі, вже робить її не такою точною у ваших же очах. Але це не проблема мови, а проблема в мовцях!
А те, що мова – це точна наука зі своїми чіткими законами, порядками і правилами, де все розписано до дрібниць – це я вам заявляю як фахівець і ця думка підтримується мовознавцями із високоми науковими ступенями в цій галузі, з якими я спілкувався.
А чіпатися до слів ніхто й не думав. Як можна чіпатися до слів коли кругом глуха “німетчина”…
До mari:
це не елементарна тупість. це надзвичайна і неперевершена тупість найвищого гатунку!
золота молодь, йопт…
До duvnuj:
згідна, перепрошую – не добирала епітетів))
sophia каже:
Я з Вами погоджуюсь, але от Ви мені скажіть чи були б смішними фрази № 1, 5 чи 9 без “підколок” автора? Я і в попередніх коментарях не стверджувала про всі вислови.
duvnuj каже:
Для мене – це простий гумор без іронії, добрий позитивний жарт.
Ви вже додавайте в свій маразмоцитатник що хочете, а для мене вислів Оскара Уайльда доволі повчальний…
До loader:
Я дивуюсь, що Ви послалися на фразу №5. Якщо ви дійсно зуміли знайти в ній зміст, то я знімаю капелюха. Як на мене, це просто безглуздий набір слів…
Окрім того, тут не йдеться про кожну фразу зокрема, а малося на меті загалом показати рівень “знань” певного прошарку нинішніх абітурієнтів. Тут же ніде не йшлося про те, що ВСЯ сьогоднішня молодь здегенерувала нижче плінтуса, тому я, чесно кажучи, не розумію, чому Ви так ревно виступаєте на боці тих, хто дійсно показав себе неуком, і кому ще треба вчитися і вчитися, щоб надолужити згаяне.
sophia каже:
може хтось тут знайшов цитату власного авторства?
До duvnuj:
Проскакувала така думка, але не озвучувала, бо не хотіла ображати нікого. Хоча… на мене наїжджати не соромляться
а я озвучую шо завгодно і коли завгодно… стара звичка )))) ну а що, в житті так роблю, то в інтернеті соромитись маю?
Дивну тенденцію помітив: яка би не була стаття, але завжди знайдеться той, хто не згоден. Причому я маю на увазі не статтю про факт який можна двобоко трактувати, чи стати на один з двох боків “за/проти”… а щось таке загальне і очевидне.
У мене таке самого було коли я писав про обман в супермаркеті, чи ще щось… що є просто звичною річчю про яку вартує згадати, то находились ті хто кричав “не вірю” і казав шо мол як я такий негідник міг таке написати…
Дещо подібне я (шойно це згадав) описував колись у статті Проблеми інформаційних спільнот.