Слова-паразити (з нотаток шпигуна)

Отож. Як відомо, паразитів треба позбуватись.  А отже, слів-паразитів це також стосується. Що ж це за слова такі і нащо їх позбуватись?

Слова-паразити – це такі собі вставні «малі слова» (прийменники, сполучники, звертання, словосполучення, навіть подовження якоїсь однієї букви і т.п.), що не несуть якогось певного змістового навантаження і переважно вживаються для зв’язки слів.
Ці паразитні словечка міцно в’їдаються в лексикон людини і стають звичкою в розмовній мові.  Ці слова бувають абсолютно безглуздими, що в результаті, переважно, збивають співрозмовника  з пантелику і заважають розумінню сказаного.

Наведу приклад з життя людей: одна знайома знайомої під час спілкування часто вставляла один незрозумілий склад «ма», при чому робила це майже в кожному реченні. При детальному аналізі цього феномена , тобто після отримання необхідної інформації в першоджерела, таємниця виявилась банальною – це було всього навсього скорочення від «йо-ма-йо».

Такий приклад вживання слів-паразитів характерний для одного конкретного гомо-сапієнса, що надає змогу вирізняти його з-поміж інших саме за цією ознакою.

Примітним є також факт, що сама людина, що страждає від наявності слів-паразитів у своїй мові, їх не помічає під час розмови, а у співрозмовника вони справляють підсвідомо негативне враження.
Для прикладу, мають місце в розмовній мові людей звуки-паразити.  Часто в людей є звичка, підбираючи слово, тягнути звуки «е-е-е» або «м-м-м». Ця звичка, зазвичай, дуже дратує слухачів.

Існує думка, що слова-паразити найчастіше спостерігаються в мові людей в яких маленький словниковий запас. Але ця думка помилкова.  Слова-паразити чіпляються переважно до цієї людини, яка часто робить затримки в мові, не може швидко підібрати потрібне слово. Це можуть бути і люди з багатим мовним запасом.

Були проведені цікаві дослідження британськими вченими з Единбургського університету про роль слів-паразитів в ораторському мистецтві.  Виявляється, що якщо в промовах зустрічається багато слів-паразитів, то такі промови запам’ятовуються набагато краще ніж з правильною і грамотною мовою. Найбільше це стосується вигуків, наприклад – «ооось» або «е-е-е», при зміні темпу розмови вони змушують «прокинутись» охмелілу від монотонного викладу публіку і з свіжою увагою продовжувати слухати промовця.

Психологи стверджують, що «маленькі слова» відіграють ключову роль у підсвідомому сприйняття нами інших людей. От наприклад, вживання «але» чи «а» – негативно впливає на емоційне сприйняття і відволікає слухача. А от такі, як «і» чи «та» – зближують співрозмовників та оратора з аудиторією.
Це щодо навмисного використання слів–паразитів.

Також до навмисного використання людьми слів-паразитів можна віднести такі випадки, коли роль їх тактична.  Це відбувається, коли людина не хоче відповідати на «незручне» питання, а відповідати все-таки потрібно, тоді починається відтягування часу.  Поки людина виспівує протяжливе «розумієте в чому справа», «ну як вам сказати» і т.п., в цей час гарячково підбирає потрібний варіант відповіді в думках.

Особливо часто людина, що має в своєму активному словниковому запасі паразитів, починає їх вживати коли хвилюється або спішить виговоритися. В цьому випадку паразити свідчать про психологічні особливості людини – про те що вона нервова, неспокійна, поквапна.

Існує цікава теорія про те, що для професіонала вживання слів-паразитів тією чи іншою особою характеризує її натуру, мислення і бачення світу, а також дає додаткову інформацію для можливого маніпулювання.

Для прикладу, якщо людина вживає слово-паразит «просто», це означає що в її баченні життя все повинно бути просто, розумно, навіть банально і ніяких складностей.

Той хто вживає слово–паразит «насправді» має наміри відкрити людям очі на правду життя, такий собі борець за істину.

«Самі розумієте» – це класичний приклад «маленької» людини, боязкої, що постійно прагне перед усіма вибачатися. Це свідчить про невпевненість у своїх діях, словах, думках.

«Коротше» – людина не має бажання до спілкування, вона не полюбляє довготривалі розмови,  тому намагається скоротити свою промову. Однак, через ці нескінченні «коротше» ефект досягається протилежний.

«Так сказати», що означає для мовця «так зазвичай не кажуть» або «сказано недоречно» – справляє підсвідомо негативне враження на співрозмовника.

Такий самий ефект справляють також існуючі звернення-паразити. Деякі люди мають звичку всіх зустрічних підряд називати «Зайка», «Кицька», «Лапуля» і тому подібними ласкавими означеннями. Але коли так звертається до нас близька людина чи рідна це одне, а коли хтось із нових знайомих – це, радше, справляє неприємне враження.

У молоді в ужитку панує паразитик «як би». Він означає умовність. Молодь так і живе – як би підемо, а як би і не підемо; як би будемо, а як би не будемо; як би хочу, а як би і ні … Молодь не обтяжена відповідальністю і це позначається на їх мові.

В окрему категорію можна віднести слова–паразити, що починаються сполученням букв «Йо». Це всім відомі «йоклмн», «йопрст», «йолки-палки», «йомайо», «йоперний театр » і тому подібні. Скоріш за все, ці слова на «йо» – цензурний аналог лайливих слів на ці ж букви. Значення слова (якщо таке має місце) не те, а функція та ж – слово використовується для сполучення або для того, щоб просто висваритись.

Але найрозповсюдженішими і часто вживаними словами-паразитами є самі лайливі слова. Наявність їх в лексиконі свідчить про невисоку культуру людини. Більш того, ці слова використовують не тільки в необмежених кількостях, а й і для сполучення слів.

І на завершення тиради про слова-паразити, хочу навести приклад, так би мовити, вживання їх в  комічному контексті, що більше нагадує каламбур.
З діалогу двох людей (один з співрозмовників у кінці кожного речення вставляв фразу «но нє?», що можна б перекласти «чи не так?», хоча насправді це просто фраза-паразит, як нічого не означає):

Перший: Ти ідеш до вулиці Крулєвскої, но нє?
Другий: Но.
Перший: Там по правій стороні магазинчик такий, но нє?
Другий: Но так.
Перший: Він цілодобово працює, но нє? І там хліб такий з родзинками, но нє?
Другий: Но, і шо?
Перший: То купи мені його.
Другий: Гаразд.

Слова-паразити, безсумнівно, заслуговують на те, щоб їм оголосили війну – розпочали терміново генеральну чистку і дезінфекцію своєї мови. Ми за чистоту мови!