Сьогодні я така як ніколи
Снів люстерком котилась сльоза
Осінь ця є занадто п’янкою
Від нині й навічно – сама не своя
Забуті дні, як гербарій в альбомі
Осіннім дощам передує туман
І корчиться пам’ять в солодкій оскомі
Часу – терпкість, гірчинку – думкам
Рік за роком – життя ешалоном
Небо хмуриться в краплі роси
Сипле хміль оксамитним сезоном
Недописані згадки – листи
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 321
цікаві метафори… гарно… хоча ритм я вловити тут не можу
Цікаво і яскраві порівняння!!!
А я от ритм знайшла. І дуже навіть мені вірш сподобався. А оформлення двох дебютних дописів – ще більше. Агов, шановний пане Адміністратор, я пропоную надати бірюзі почесне звання Автора Спільноти. Як Вам така ідея?
До duvnuj:
Дякую
на рахунок ритму, то може варта ще раз прочитати вірш, є можливість що він вислизнув при першому читанні вірша, хоча ритм тут доволі мінливий
До Алла Грабинська:
Вдячна за Вашу увагу, трохи сумний вийшов, мабуть осінь навіяла
До loreleya:
Дякую за високу оцінку моїх скромних можливостей, рада читати такі приємні слова
biryuza каже:
на рахунокПеречитав за вашою порадою іще раз… як би ви визначили віршовий розмір?
duvnuj каже:
…”за вашою порадою”… – за Вашою порадою (так як пошана є вищим ступенем поваги і грунтується на позитивному ставленні до партнера спілкування (що відповідно й означає виявлення пошани до будь кого), тому дана категорія пошанності є способом вираження позитивної ввічливості і розкриває наміри кожного з мовців передати шанобливе або ж регламентоване етикетом увічливе ставлення до адресата мовлення і фіксується в мові системою спеціалізованих звертань; способом вираження такої позитивної ввічливості є найменування на “Ви”, “Вам”, “Ваш” і т.д.)
щодо віршового розміру, то я (на жаль) не вдаюсь до якихось конкретних встановлених правил написання поезії, все, що я пишу я сприймаю лише на слух і власне сприйняття мелодійності вірша, чи то ритмічності….тому мабуть я допускаю похибки, за які прошу вибачення
осінь, осінь – наснага поетам!
ну от з того то й треба починати…
хоча то не дивно, що власне бачення для декого видається істинним… але все ж… треба навчитись сприймати конструктивну критику.
biryuza каже:
Я дуже сильно тішуся, що ви понаписували цілу купу мудрих літер
І що далі? 
duvnuj каже:
а по Вашому я цього не вмію?
та й зрештою, я не називала своє бачення істинним, поки що
duvnuj каже:
та нічого, кожен сам для себе робить свої висновки, або не робить…
До duvnuj:
до речі, а “мудрі літери” це як? поясніть як Ваша ласка невідущій людині
До biryuza:
Ну що ж ви так розхвилювались? не варта…
biryuza каже:
Тю… не думаю, що ви “невідуща людина”… самі такі гарні метафори у вірші понаписували, а моєї простенької не зрозуміли?
зрозуміли ви все дуже добре. просто шукаєте чим мене можна зачепити
А це, нажаль, не так просто.
А це все й випливає з того, що не сприймаєте ви критики.
Я сказав що ритму не віднайшов – ви кажете, мовляв “читай хлопче ще раз”, раз не дійшло…
Я зауважив, що суржиком пишете, а ви замість подякувати, що виправив, починаєте шукати кістку в молоці!
це дитячий садочок, чи жіночі примхи?
Між іншим, якщо ви так хотіли до чогось трішечки вчепитись, то могли б не вигадувати оцю свою тираду про “ви” vs. “Ви”, бо вона, на превеликий ваш жаль, не має жодного наукового підґрунтя. це лише справа смаку.
На лекціях з сучасної ділової української мови зазвичай (навіть в КПІ) вчать, що звертання “на ви” може використовуватись у кількох випадках. Зокрема в таких:
* Звертання до певної групи людей;
* Звертання до однієї незнайомої особи;
* Звертання до особи, яку мовець знає особисто.
Написання “ви” з великої літери допускається лише в останньому випадку, хоча не є обов’язковим, а лише може слугувати методом висловлення особистого ставлення до знайомої людини. Випадок знайомої людини – очевидно не наш випадок.
Хоча про достовірність лекцій я нічого стверджувати не берусь, а також з огляду на відмінності в різних лекційних курсах ми можемо відкинути ці дані.
Але є речі, які просто є хрестоматійними, безперечно авторитетними, і навіть необхідними до використання. (Це настільна біблія кожного Grammar-nazi
) Йдеться про чинний правопис!
Я цю священну книгу досі маю біля себе на полиці ще із часів вступу до універу і саме до неї звертаюсь за порадою. Чого і всім бажаю.
знайомтесь: Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — 288 с.
Тож пропоную вам детально ознайомитись з його розділом ВЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ, та пересвідчитись самій, що формально звертання “на ви” з великої літери правописом не закріплено, а отже – не існує!
В крайньому разі можете зазирнути й в Великий тлумачний словник сучасної української мови. Перун, 2007 р.
до чого я веду… якщо ви така амбітна, то підколюйте професійніше… у вас все вийде – ви дівчинка на язик гостра… і сприймайте критику бодай колись..
“Ну що ж ви так розхвилювались? не варта…”
Ви помиляєтесь. Насправді я і не думала хвилюватись.
“самі такі гарні метафори у вірші понаписували, а моєї простенької не зрозуміли?”
з Вашого справедливого зауваження, щодо не вірного вживання мною “на рахунок”, я зрозуміла, що Ви дуже прискіпливо відноситеся до граматики – навіть в коментарях (як в розмовній мові), тому я не допускала можливості використання Вами метафори у коментарі (так як це не твір і не вірш де метафорам і місце), з відси й моє питання щодо “мудрих” літер, лише хотіла почути Ваше пояснення (тобто прочитати). От і всі мої мотиви.
duvnuj каже:
Ви помиляєтесь! Те, що я не подякувала (за Вашими словами) за Ваше справедливе зауваження, ще не означає що я не прийняла і не усвідомила своїх помилок. Це можна побачити в наступному моєму коментарі після Вашого, де я вжила вірно (скориставшись Вашим прикладом) слово “щодо”. Не розумію, з чого така прискіпливість з Вашої сторони до моєї скромної особи.
“Я сказав що ритму не віднайшов – ви кажете, мовляв “читай хлопче ще раз”, раз не дійшло…”
Я це написала лише тому, що бувають випадки коли читаєш якогось вірша і надаєш перевагу змісту, а таке як рима чи ритм упускається з уваги. Тому тоді варто ще раз прочитати вірш, звертаючи увагу і на риму чи ритм, щоб побачити картинку в цілому. Тому я і необачно порадила Вам перечитати ще раз вірш. Так як Ви і надалі не відчули ритму, отже це мій промах і вірш не доведений до пуття.
Мої слова ні в якому разі не були спрямовані щоб Вас образити. Мені шкода, що Ви чомусь гостро реагуєте на те, що я Вам відповідаю. Запевняю, ніякого злого умислу в мене не було на меті. Але все одно прошу вибачення.
“це дитячий садочок, чи жіночі примхи?”
навіть і не знаю що на це відповісти…
“Між іншим, якщо ви так хотіли до чогось трішечки вчепитись, то могли б не вигадувати оцю свою тираду про “ви” vs. “Ви”, бо вона, на превеликий ваш жаль, не має жодного наукового підґрунтя. це лише справа смаку.”
Вибачте, але нічого не вигадувала. І якщо повага і ввічливість до незнайомої людини для Вас лише не “наукове підґрунтя”, то можу Вам на це відповісти – це особиста справа кожного і кожний сам для себе вирішує як йому виявляти (чи не виявляти) повагу до тої чи іншої особи.
“і сприймайте критику бодай колись.. “ – тотожно…
Дякую за увагу.
biryuza каже:
не перестаєте мене дивувати
твердження з серії “якщо ти вже кросівки взув, то чого ж ще й шкарпетки носиш”… яким чином грамотність виключає вживання якихось речей у переносному значенні? що спільного? я вам скажу що – нічого. 
гарне володіння мовою лише сприяє вмінню використання її потенціалу у різних ситуаціях 
biryuza каже:
та ні ні.. все гаразд.. чого б мало бути щось не так… я полюбляю подискутувати
на той спільнота існує 
biryuza каже:
та ні просто йдеться про те, що ви мені написали, що я неправильно вжив звертання, а я вам пояснив що я вжив все згідно правил… от і все… чого ви умисно займаєтесь підміною понять? ви ж добре зрозуміли про що я…
biryuza каже:
“вірним” буває чоловік… а вживати слова може лише “правильно” або “неправильно”… чи не так?
“яким чином грамотність виключає вживання якихось речей у переносному значенні”
це не відноситься до грамотності, а до того, щоб Ваш опонент зумір правильно зрозуміти Ваші слова.
От наприклад як було з моєю відповіддю Вам щодо “перечитати ще раз”…Ви просто не зрозуміли що я мала на увазі цією порадою і вирішили, що я осмілилась вважати Вас не тямущим, що і привело, зрештою, до цих всіх диспутів…
Так само і що стосується цієї метафори Вашої (мудрі літери), чому я написала, що ментафори затишно себе почувають саме у творчості (творах, віршах), бо там метафори не будуть піддаватись сумніву щодо їх вживання, це природне і звичне явище. А от у спілкування через коментарі не відразу зрозумілі вживання метафор, так як спілкуються незнайомі між собою люди (я про Вас і себе) і вони ще не знайомі зі стилем ведення розмов один одного. Тому, я вважаю, якщо виникає бажання чи потреба вжити метафору в коментарі, то варто, задля повного розуміння її опонентом, взяти метафору у лапки, і не буде тоді виникати подібних непорозумінь.
Надіюсь, моя думка зрозуміла.
duvnuj каже:
цікаво було б дізнатись – які саме поняття я підмінила?
biryuza каже:
дуже резонно
Проте, здається, я вже починаю розуміти стиль моєї співрозмовниці 
Ви певно вже теж якісь спостереження зробили… але якшо можна – я по старій добрій традиції буду писати пакості без лапок 