В мареві бажання
На руках без втоми я несу міледі,
Східцями угору до м’яких перин.
Свідки тільки стіни і амури в небі,
Будемо ми справжні – маски геть і грим!
Ніжні, плавні рухи в них вмирають давні.
Хвилювання, боязнь ніби в перший раз.
З головою весь я у кипучій магмі,
Не погасле світло, не турбує нас.
Твій гіпюр і бісер будуть зараз зайві,
Рухи – ритуали, грацій менует .
Танець тіл по колу у гарячій лаві,
Вперше не востаннє, чую комплімент.
У блаженстві п’яні і слабкі у втомі,
Зовсім не турбують види у вікно.
Обриси туманні, відчуття бездонні.
Тонемо насправді, тягне нас на дно…
02.11.10
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 139
Вав! Скільки пристрасті!!! Олексію, Вам, як завжди – БРАВО!!!
До Алла Грабинська:
Дякую, Алло!Це осінь пристрасна навіює такі думки…
ну я скажу – то файно, файно…
Дякую!Мені приємно що вам сподобалося…
яскрава картина “оголених” почуттів в запальнім танці пристрасті завжди змальовує в уяві чудові образи, що і довів Ваш вірш
До biryuza:
Дякую, хоча я сам до цього вірша ставлюся не дуже добре, здається щось там не так!