Увійти

Ви ще не тут? Так ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ!

Хочете зробити це?

Як баба Гафічка корову продавала

 «Дай, коровко, молока,
          Дай, коровко, масла,
          Та з-під хвоста, скотарико,
          Бо єс ня не напасла…»
          (З народної співанки)

Усі люди з Верхнянки знали, яку корову має баба Гафічка. Стару-престару, худеньку-бідненьку, – лиш шкіра та кості на ній, подібну на тих сім корів із фараонового сну.
– Йой, та коровка ще молоденька, має лиш дев’ятнадцять годику, што тото дев’ятнадцять году?.. Я у двадцять і п’ять єм са уддала… а молочко в неї смашненьнке, сметанки на два персти, а сиро яке?.. – хвалила стара корову, пробуючи унайти якогось купця на худобину.
– Я вам найду, тето, купця на корову, – пообіцяв старій Василь Лавиця.
– Йой, Васильку, уддячутися, молитися буду за тебе, – раділа стара.
– Знаю одного волохуцника з Нижнянки, який закуповує деяку чаклю.
– Ой, Васильку, та в мене не чакля, коровка ще молода, ледви дев’ятнадцять годику… – почала вихваляти стара свою коровку.
Через два дні Василь Лавиця направив  до старої Афічки волошина. Той  пообзирав корову, і не відаючи, що стара не знає розмовляти по-румунськи, запитав:
– Кит чере?1
– Черево, паночку, черево, бо тільна та ще й напоїла єм її пуйлом, а коровка молода, паночку, лиш дев’ятнадцять годику, што тото дев’ятнадцять году?.. Я у двадцять і п’ять єм са уддала… А молочко в неї смашненьнке, сметанки на два персти, а сиро яке?.. – прихвалювала стара корову.
Волошин глянув на Афічку, як на святу Варвару, й питає далі:
– Кит кости?2,
– Кости, паночку, кости, бо на шметелі та на чуприку єм єй узимовала, бо Чауческу3 молоко просить, а обметиць не дає, не дало би му продихнути із боговорожником остатнім, а коровка в мене на дев’ятнадцятім годику, ще молоденька, я у двадцять…
Накінець зрозумів волошин, що баба не розуміє нічого, що він її питає, витяг гроші і вилічив бабі дві тисячі леїв, взяв корову за мотузку і, вказуючи на стежину, запитав:
– Бабе, унде дуче караре?»4
Господи святий! Як підскочить баба до волошина, як закричить на нього:
– А карав би ти маму свою, а не мою корову! Дивись на него з непотрібом непотрібним! А мені, дурнуй бабі, треба було коровку продавати? Ой-йой, Зорянко-о-о! – заголосила баба.
Волошин знизив плечима і потяг коровку за собою, як реморку через Царське.
Та, на свою біду, переходячи через потік стижеретський, зустрічає Одотю Митрову, яка водила свою Жужію до Гирганця на злучку з бугаєм.
– Буне дімінеаца! 5 – привітався волошин.
А Одотя до нього:
– А заміняв би ти бог вилиці! Дивиса на нього з помийняком, купив від Гафічки чаклю – кості як флудці на луйтрі6, і до мене «Будемо мінятся!». Хотів би ти, Скаріоте, та з твоєї чаклі буде корова, коли я в сухарицю са цмокну!»

1 Кит чере? – скільки просиш (рум.)
2 Кит кости? – скільки стоїть (рум.)
3 Чауческу – Чеаушеску
4 Бабе, унде дуче караре? – бабо, куди  веде стежина (рум.)
5 Буне дімінеаца! – добрий ранок (рум.)

Сподобалось? Поділись з іншими...

googleplus Як баба Гафічка корову продавала
livejournal Як баба Гафічка корову продавала
mailru Як баба Гафічка корову продавала
odnoklassniki Як баба Гафічка корову продавала
yandex Як баба Гафічка корову продавала

Переглядів: 99

Авторська довідка
Михайло Трайста
avatar
Письменник, журналист – секретар редакції журналу українських письменників Румунії «Наш Голос» Опубліковані твори: «Симфонія шовкових трав» - Бухарест, 2001 р. – збірка поезій. «Калинові Ранки» – Бухарест, 2003 р. – коротка проза. «Гуцулська душа» – Бухарест, 2008 р. - коротка проза «Не вір очам своїм» - Бухарест, 2009 р. – коротка проза. «Кладка» – Бухарест, 2009 р. – коротка проза. «Малинові стежки» - Бухарест, 2009 р. - коротка проза.

Думок: 2

  1. 1
    avatar статистика Алла Грабинська коментує:

    :-D :-D :-D Це мені нагадало стару притчу про глухувату куму. Я у захваті від народної мови!!!

  2. 2
    avatar статистика Михайло Трайста коментує:

    Спасибі Вам за відгук!

*
*
:) :( ;) :cry: :-D :roll: 8-O :funny: :oops: :-o :crazy: :flirt: :evil: 8) :-| більше »