Тримаю твої долоні , і все здається, наче сон
Замерзли від вітру пальці перебираючи саксофон .
Серед замріяних вулиць і одиноких лав
Стоїш біля мене – безумець, з гарячим напоєм із трав.
Останній біжить трамвайчик, сам у свою сплячу путь,
Вже розійшовся майданчик, вулиці злосно метуть.
Ми сидимо просто неба, ти обіймаєш мене
Більшого щастя нетреба, щастя – торкатись тебе!
Музика ночі і вулиць, в парку старих ліхтарів,
Осінь навіяла суму, стати дорослим ніхто не хотів.
Часу пройде не мало, змінится все навкруги,
Я підкорю естраду, йому чай принесуть вороги.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 95


геніально і просто, – закономірно
А мені не дуже сподобалось римування…Ріже слух, рядки якось кострубатопобудовані…
Але, можливо, я нічого не тямлю в ідеї такого вірша – прошу вибачення за свою критику.