“Количество ДТП в Украине в 2009 г. уменьшилось на 27,8%, до 37 тыс. Такую статистику сегодня привел Начальник Департамента ГАИ МВД Украины Сергей Коломиец.
Он отметил, что уменьшилось также и количество погибших в ДТП на 39,9% (с 7 тыс. до 5,3 тыс.), а травмированных – на 27,8% (с 63 тыс. до 45 тыс. ). “В 2007 г. в авариях погибало 26 человек ежедневно, в 2008 – 21, а в прошлом году это количество сократилось до 14 человек.” http://automir.in.ua/newsm.php?id=1978
Я не хочу боротись із Болем. Я не можу сказати, що Його нема і все гаразд. Я не можу заперечити те що сталося жахіття, але я не боюсь! Нема Страху… занадто голосно сказано хоч і шепотом. Він є, Він – мій заклятий ворог! Бродить лікарняними коридорами коле, обіймає і душить інших пацієнтів. Часом коли всі пігулки випиті, ін’єкції вколені Він виривається крізь розколоту шибку і біжить на дорогу… Він знає, Він точно знає де можна поживитись. Чомусь не ходить до театру, минає кінозали і до клубів Йому зась. Там просто не до Нього, там ніхто не впізнає Його, не відчує Його повноцінного запаху, дикого аромату хмелю і ліків. А там на дорозі, де мокро і одиноко, серед глухого світла фар котиться Він своїм несамовитим реготом – гальмівним шляхом… Якась мить …Різкий стоп. Впиваються ремені безпеки в передпліччя подібні задатку Його покровительства. Червона мітка, переходить в синє, зелене, жовте… тавро зняте. Це тільки про тих кому пощастило, про тих кому вистачило клепки пристебнутись, а решта…
Щось шмигнуло коридором. То не дивина тепер спостерігати за життям зі старого, скрипучого , як бабина хвіртка, ліжка. Насторожує те, що тепер опів ночі в мене нічого не болить, повертаюсь до так званих сусідів … тиша. Невже полювання вдалось?! Монофонічна сирена , як гімн Його царства, відповіла на моє риторичне питання. Чому, тепер роїться в моїй голові ?! Не можу вгамувати цікавість з не притаманними раніше для мене домішками гніву і розчарування. В кімнаті щось відбулось, чи то ті звуки пробудили тих хто й так не спав, чи то Він повернувся в свої володіння,крізь думки проник в тіло і заблокував ліки, аби нагадати нам про зухвалу безпечність. Він… я знаю Він поруч, але я Його не боюсь я готова терпіти, попри нього я готова сказати донести у твої вуха затулені плеєром, у твоє життя повне гулянок і радості, і у твоє сповнене розчарування… хай Він чатує! А ти не будь зухвалим проте, щоб не сталось Його тавро душевне чи фізичне це лише веселка… Далі буде легше!
Що не кажи – дуже похмура картина!А на дорогах наших дійсно страшно.Це ще добре, коли спостерігати з лікарняного ліжка. Жахливо, коли вже спостерігатимеш з небес!!!
Якщо ви не поти – переніс в категорію “Роздуми”… якщо проти – висувайте пропозиції…
Де ж мої Редактори, коли вони так потрібні.. я вже втомився це все впорядковувати…
Хтось колись сказав — “Правила дорожнього руху написані кров’ю”. Потрібно знати всім, не тільки водіям (хоча вони, мабуть, знають), що ремінь безпеки — це друг і ворог одночасно. Друг коли він пристебнутий, ворог коли ні. Адже в автомобілях, обладнаних аірбегами, останні не спрацювуватимуть при відстебнутому ремені. Причина проста: подушка що спрацювала несе загрозу незафіксованому тілу водія чи пасажира, тіло під дією інерції рухатиметься вперед а подушка в зворотньму напрямку… Непристебнутий просто беззахисний…
На власні очі бачив доволі курйозну, надзвичайно “тупу” але летальну аварію. Новенька “Ауді”, за кермом мужчина років 35 був змушений пристебнути пасок безпеки, оскільки в іншому випадку продукт німецького автопрому, виконаний на совість і нашпігований різними системами захисту, просто відмовлявся заводитися. АЛЕ! Пристебнув його за спинкою сидіння. Невідомо чому і як він врізався в парапет (що розділяв дві зустрічні смуги), натомість відомо, що швидкість була не високою, не було ні гальмівного шляху, ні уламків, в машини побита фара і трохи подертий бампер. Та водію не повезло через власну тупість, на удар всі системи захисту спрацювали чітко і безмовно…Спрацював аірбег заднього пасажира, що був розміщений у спинці сидіння водія, вперся в пасок, застебнутий поза спинкою, і нахилив крісло і водія вперед. Водночас спрацював аірбег в кермі, і через неправильне положення тіла зламав водію шию.
Як казав Енштейн — “Є дві безмежності — всесвіт і людська тупість, причому перша, здається, таки має межі…” Будьте пильними.
Дуже прекрасний допис! Якраз корисно людям до роздумів!
Остап Лопушинський каже:
здається там було так: “Є дві безкінечні речі: Всесвіт та людська тупість. Втім… щодо Всесвіту я не впевнений!”
Гарний у Вас коментар та повчальна історія…
Дякую за доповнення… Ця історія дещо нагадує сюжет фільму “Пункт призначення”(“Final Destination”), та на жаль вона така ж реальна як ми з вами.
дякую за коментарі…
історію переповіла домашнім аби задумались, зпрацювало. Дякую