Прохання до осені.
Подаруй мені день. Я здалека приїхав сьогодні.
Як на зло, увесь шлях малював дощ картинки на склі.
Уже осені дні, пожовтілі і майже холодні,
а уява малює рожевим по жовтій імлі.
Подаруй мені ніч. Подаруй її всю, без останку,
я так довго чекав, тільки в осінь придбавши квиток,
ти заручнику мрій, подаруй усю ніч до світанку.
Жалкувати не треба…. За наш необдуманий крок.
Вперше осінь прохав, щоб темніло все швидше і швидше,
сонця диск-мов завис, заблукавши у жовтій листві.
Дощ замовк вже давно,тільки вітер дерева колише ,
мріям в такт, що танцюють постійно в моїй голові.
26.10.2009р.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 243
Скільки ніжності! скільки тихого суму! – за душу бере. Так і хочеться закричати: БРАВО!!!
До Алла Грабинська:
Дякую, Алло!Це відголоски минулої осені так звучать!
дивовижний вірш!
До natalka:
Наталочко, дякую!То не вірш дивовижний, то така була у ліричного героя дивовижна осінь…Колись.
Просто шедевр, спасибі!
До Михайло Трайста:
Ого!Дякую, Михайле!